Залізничники із розумінням ставляться до проблем, які виникли в країні у зв’язку з фінансово-економічною кризою. Проте, незважаючи на всі негаразди, залізнична галузь працює стабільно та злагоджено, забезпечуючи потреби держави, товаровиробників і населення в перевезеннях, надаючи при цьому посильну допомогу іншим галузям економіки України.
Але навіть у святковій атмосфері я змушений сказати про деякі проблеми галузі. Так, за останній рік, незважаючи на інфляцію, заробітна плата працівників залізниць майже не збільшилась.
Зведено до мінімуму програми з ремонту локомотивів та вагонів. Ремонтні заводи працюють 2-3 дні на тиждень, а частина працівників перебуває у вимушених відпустках. Це результат непродуманого підпорядкування заводів свого часу Мінтрансзв’язку.
Якщо у 2008-му залізниці придбали 200 пасажирських вагонів та близько 2 тис. вантажних, то в поточному році – жодного. Причина у відсутності своїх та кредитних коштів, які не виділяються міжнародними фінансовими установами, в тому числі через гальмування реформи залізничного транспорту. Сподіваємося, що ця проблема вже позаду.
Наближається Євро-2012. Перед залізничниками стоїть важливе завдання перевезення вболівальників. А для цього необхідно закупити нові пасажирські вагони і локомотиви.
Ми впевнені, що Уряд, незважаючи на економічні та фінансові труднощі і кризу, згідно із Законом «Про залізничний транспорт» знайде кошти на закупівлю рухомого складу.
Залізниці, як відомо, відносяться до підприємств-монополістів. А які ми насправді монополісти, коли 30 % вантажів перевозяться приватними операторами, а 50 % пасажирів – іншими видами транспорту? Гадаю, настав час переглянути це питання.
Складне фінансове становище залізниць значною мірою обумовлене наданням преференцій підприємствам гірничо-металургійного та хімічного комплексів у зниженні тарифів на перевезення їхньої продукції, не компенсуванням у повному обсязі збитків за перевезення пільгових категорій населення. У результаті залізниці недоотримали 1,5 млрд грн. доходів.
При цьому металурги продовжують підвищувати ціну на свою продукцію для залізничного транспорту, а вугільники відмовляються відправляти в рахунок боргу вугілля для залізниць. Настав опалювальний сезон, але залізниці не мають достатньо вугілля ні для технологічних цілей, ні для забезпечення працівників побутовим паливом. Таку дяку ми маємо за підтримку інших галузей.
Ми розуміємо, що металургам, хімікам, шахтарям потрібна державна підтримка, але залізничники потребують цього не менше.
Сьогодні формується фінансовий план залізниць на наступний рік. Але в ньому недостатньо коштів на вирішення соціальних питань. Існує загроза невиконання зобов’язань Укрзалізницею за Галузевою угодою, зокрема щодо запровадження недержавного пенсійного забезпечення, медичного страхування, житлового будівництва тощо. Без вирішення цих проблем ми не зможемо утримати кваліфіковані кадри в галузі. Нещодавно ми спільно з Укрзалізницею затвердили Концепцію забезпечення залізничників житлом. Зроблено перші кроки по початку будівництва будинків для залізничників.
Тому звертаюся до Кабінету Міністрів з проханням при затвердженні фінансового плану залізниць на 2010 рік передбачити кошти на виконання зобов’язань господарських керівників за Галузевою угодою та колективними договорами.
На наш погляд, настав час змінити підходи до вилучення до держбюджету чистого прибутку. Тому що, по-перше, державні підприємства опинилися в нерівних умовах із комерційними; по-друге, якщо галузь не отримує державної підтримки відповідно до Закону України «Про залізничний транспорт», то логічно було б залишити у її розпорядженні чистий прибуток і тим самим підтримати залізничників.
Завдяки виваженій позиції та підтримці Уряду нам вдалося протистояти намірам колишнього Міністра транспорту та зв’язку провести реформу за своїм сценарієм – всупереч затвердженій Урядом Концепції. Розпорошення підприємств залізничного транспорту, які входять до єдиного технологічного комплексу перевезень, і приватизація ключових із них неминуче призвели б до занепаду галузі.
Єдиною альтернативою цього є реформування галузі, створення державного концерну залізничного транспорту та збереження залізниць як самостійних суб’єктів господарювання. Тому ми разом з керівництвом Укрзалізниці, фахівцями та вченими працювали над Програмою реформування і цілком її підтримуємо.
Ми сподіваємось, що за державної підтримки у ході реформування галузі будуть вирішуватись соціальні питання: в першу чергу, збереження робочих місць, соціальна сфера, в тому числі медицина і навчальні заклади, які майже щороку намагаються то передати іншим галузям, то позбавити бюджетного фінансування, підвищення заробітної плати до рівня, який відповідав би складності та напруженості роботи залізничників.
Незважаючи на фінансові проблеми в поточному році, у галузевих оздоровчих закладах поправили своє здоров’я більше 70 тис. залізничників і членів їхніх сімей.
Однак Мінтрансзв’язку ініціювало через Генеральну прокуратуру вилучення із власності трудових колективів залізниць оздоровчих об’єктів.
Я прошу Уряд посприяти нам у тому, щоб оздоровчі об’єкти на залізницях залишились у власності трудових колективів і слугували для оздоровлення всіх залізничників, а не окремих заможних осіб.
На завершення мені хотілось би зазначити, що залізничники – патріоти нашої держави і в скрутний час готові підставити і підставляють їй своє плече. Про це свідчить, наприклад, те, що в умовах падіння обсягів перевезень, фінансових труднощів відрахування до державного бюджету не зменшуються. Але держава не повинна забувати про залізничників. Залізничний транспорт – це головна транспортна артерія України, яка забезпечує понад 80 % вантажних та понад 40 % пасажирських перевезень. Тому галузь потребує гарантованої державної підтримки.
Вітаю всіх залізничників із нещодавнім професійним святом, наступаючим Новим роком та Різдвом Христовим, зичу здоров’я, успіхів, добробуту, впевненості у завтрашньому дні.