Незважаючи на те, що голови профкомів мали достатньо часу для реалізації своїх здібностей, на жаль, дехто не зміг проявити усіх лідерських якостей, а дехто… навіть не зумів навести лад в оформленні профспілкової документації. Як показали перевірки, у деяких профкомах за три роки повноважень так і не знайшли часу належним чином впорядкувати документацію, тому оформлені протокольні рішення не відповідають вимогам нормативно-правових документів та відповідних інструкцій.
Це є одним із яскравих прикладів небажання голів і активістів підвищувати свій освітній рівень, цікавитися законодавчими нововведеннями та відповідально ставитися до ввіреної справи. «Байдуже ставлення», як справедливо оцінюють спілчани таку «діяльність» окремих профкомів.
Ось тут і стає помітною роль звітної конференції. Адже вона дозволяє не лише максимально закріпити позитивний досвід, а й подолати існуючі труднощі, усунути недоліки, виявити приховані резерви, дати спробувати свої сили молодим тощо. Але, на жаль, на конференціях не лунає така теза: якщо на чолі профорганізацій стоять люди, робота яких не відповідає вимогам сьогодення, то їх необхідно замінити тими, хто здатен сміливо й активно відстоювати свою позицію, принципово захищати соціальні права та інтереси спілчан. Тож не треба боятися дострокової заміни профлідерів, які в силу певних обставин не змогли чи просто не здатні повести за собою колектив. Адже це один із шляхів поліпшення спільної справи – активізації роботи профорганізації. І про це повинні пам’ятати насамперед спілчани, адже саме від їх волевиявлення, активності й усвідомлення власної ролі під час звітно-виборчих конференцій залежить уся подальша робота виборних профорганів. На жаль, ще трапляється, що на чолі профорганізації стоїть саме такий «аморфний» профком, а спілчани на конференції навіть і спроб не роблять не те, щоб його переобрати, а й навіть висловити справедливу критику…
Звітна кампанія показала, що нам необхідно побороти формалізм та докласти максимум зусиль, аби члени профспілки відверто оцінювали роботу як голів профкомів, цехкомів, профгруп, так і виборних органів у цілому. А щоб ця оцінка була високою, профлідери повинні постійно вчитися і використовувати у своїй роботі усі можливі засоби. Приміром, хто з голів профкомів використовує можливості офіційного сайта профспілки www.zalp.org.ua, який покликаний допомагати їм у щоденній роботі? На превеликий жаль, мабуть, ніхто…
Нині залізнична галузь знаходиться на порозі великих змін, і для профспілкових лідерів стояти на місці – означає робити кілька кроків назад. Щоб вести за собою людей, недостатньо мати лише бажання чи посаду, треба бути попереду у професійній діяльності і головне – доводити свою першість конкретними справами. Ось чому, на мій погляд, ми повинні ще вчитися і вчитися, щоб зменшувалася кількість «аморфних» профкомів.

Петро ТКАЧЕНКО,
заступник голови Полтавського теркому профспілки