Час призупинення дії трудового договору не враховують до стажу для надання щорічної основної відпустки. Це випливає з положень ст. 9 Закону України «Про відпустки». В ній визначено періоди, які зараховуються до відпускного стажу. Серед них, зокрема, час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігали місце роботи/посаду та:

 

– зберігали зарплату повністю або частково, зокрема час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу;

 

– виплачували допомогу з державного соціального страхування, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

 

Дійсно, під час призупинення дії трудового договору працівник фактично не працює і жодних виплат не отримує.

 

На жаль, за чинним законодавством період призупинення трудового договору не можна зарахувати до стажу роботи для надання щорічної основної відпустки.

 

Також протягом строку призупинення дії трудового договору працівникові не можна надавати оплачувані та неоплачувані відпустки.

 

Період призупинення дії трудового договору не зараховується до страхового (пенсійного) стажу, адже в цей період не сплачується єдиний соціальний внесок. 

 

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладено на державу, що здійснює військову агресію проти України. До цього переліку належить і єдиний соціальний внесок.

 

Тобто, ситуація може змінитись і період призупинення дії трудового договору буде зараховано до страхового стажу після відшкодування країною-агресором зафіксованого роботодавцями ЄСВ. 

 

Призупинення дії трудового договору впливає і на розрахунок середнього заробітку. 

 

Для розрахунку суми заробітної плати за період відпустки або її компенсації використовується розрахунковий період 12 місяців. Згідно з приписом абз. 6 п. 2 Порядку № 100 час, протягом якого працівник згідно з чинним законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

 

Час призупинення трудового договору якраз і є законною нероботою, за час якої заробіток не зберігається. Заробіток фіксують на майбутнє, але назвати його збереженим не можна. 

 

Отже, час призупинення трудового договору виключається з 12-місячного розрахункового періоду.

 

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється відповідно до виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов’язана відповідна виплата. У цьому випадку заробітну плату за відпрацьований час ділимо на кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді. Період призупинення дії трудового договору не є відпрацьованим. Отже, при розрахунку середньоденної зарплати за цей період ми його не враховуємо.

 

Інша ситуація з лікарняними та декретними. Період призупинення дії трудового договору залишається в розрахунку середньої заробітної плати, так як в п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266. У ньому зазначено, що у розрахунковому періоді не враховують календарні дні, не відпрацьовані з поважних причин. 

 

Перелік таких причин вичерпний:

 

– тимчасова непрацездатність;

– відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;

– відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком;

– відпустка без збереження зарплати.

 

Призупинення трудового договору тут не зазначено. Тому час призупинення не виключаємо при визначенні суми лікарняних та декретних виплат.

 

Можливо, якщо у майбутньому будуть внесені зміни до законодавства, ситуація зміниться, але зараз маємо те, що маємо.