Годинні, а відповідно і місячні тарифні ставки працівників робітничих професій перебувають на низькому рівні. Для прикладу, тарифна місячна ставка робітника 3-го розряду, який зайнятий на ремонті, обслуговуванні основного технологічного обладнання, ремонті колії, перевезенні становить 4198 грн., 4-го розряду – 4779 грн., 5-го розряду – 5458 грн., 6-го розряду – 6232 грн. І це більшість наших основних професій залізничного транспорту. 

 

З урахуванням додаткової заробітної плати (премія, оплата нічних, вечірніх годин, шкідливих умов праці, надбавки за вислугу років) зарплата робітників перебуває в межах від 8 до 11 тис. грн. Така ситуаціє є неприпустимою, бо дешева праця ніколи не була ані якісною, ані продуктивною. Проте такою вона сьогодні є в Товаристві. І не треба шукати виправдання низької оплати праці через пандемію, яка охопила не тільки Україну, а й увесь світ. У 2019 році ситуація була не кращою. Тому якщо і звертати увагу на COVID-19, то у більшості галузей економіки нашої країни заробітна плата зросла від 5 до 10% і вище, в тому числі і у бюджетників, які зараз на 6-му місці за рівнем заробітної плати, в той час як залізничники за останні місяці на 21-му – 18-му місці. І куди рухаємось далі?

 

Протягом останніх років керівництвом АТ «Укрзалізниця» провадилась непродумана і невиважена політика щодо збереження кваліфікованих кадрів без відповідного прорахунку наслідків і не тільки соціальних, а й економічних. Протягом п’яти років з моменту створення Товариства було розроблено і затверджено велику кількість стратегій розвитку залізничного транспорту, а от стратегії оплати праці, на якій наполягала профспілка, до цього часу немає. В АТ «Укрзалізниця» не існує чіткого бачення керівництвом (наглядовою радою, правлінням) які саме цілі ставляться щодо оплати праці в період реформування та після. В процесі підготовки та під час реформування таке соціально значуще для залізничників питання, як оплата праці не було відпрацьовано, та й зараз навіть не створено чіткої програми дій. 

 

Більшість працівників не підтримують реформування господарського механізму у Товаристві, бо їм не зрозуміло, коли ж вони нарешті зможуть отримати суттєве підвищення заробітної плати, яке їм обіцяли в процесі реформування, і нарешті – яким буде її розмір. 

 

Введення в 2018 році корпоративної системи оплати праці дозволило працівникам отримати незначне підвищення заробітної плати – 20–30%  залежно від професії. Однак у керівників усіх рівнів та їх заступників (регіональних філії, філій) заробітна плата значно зросла. На той час меседж керівників АТ «Укрзалізниця» був таким: залізничний транспорт – це суцільний корупційний механізм, а тому необхідно залучити висококваліфікованих керівників і спеціалістів з інших галузей, які здатні провадити ефективну роботу, й заробітна плата для такого рівня фахівців має бути відповідною.

 

Зарплати отримали, керівників і спеціалістів набрали, але ефект від їхньої роботи який? З кого спитати куди пішли кошти? За яку ефективність заплатили? Про корупцію на залізничному транспорті як йшлося, так і зараз йдеться. Відтак виходить, що високі заробітні плати не убезпечують галузь від корупціонерів та нечесних керівників.

 

Сьогодні в Україні Урядом ухвалюються рішення про підвищення соціальних стандартів, а саме мінімальної заробітної плати. Так, з 1 вересня мінімальна заробітна плата в Україні становила 5000 грн. Відповідно працівникам, у яких вона за місяць була меншою, провадили доплату до рівня мінімальної зарплати. 

 

З 1 січня 2021 року це вже 6000 грн. Під доплату до рівня мінімальної зарплати потрапляє велика кількість робітничих професій, технічних службовців та працівників, робота яких не тарифікується. Фактично це буде «зрівнялівка», яка зруйнує справедливе співвідношення і призведе до ще більших кадрових проблем на залізничному транспорті, оскільки кваліфікованому робітникові 3-го розряду будемо доплачувати до 6000 грн. і працівникові наскрізних професій теж так само. 

 

З 1 грудня 2021 року ситуація буде ще напруженішою і критичнішою, бо Уряд заклав у проєкт Держбюджету мінімальну зарплату 6500 грн. Тому, якщо зараз не вжити ефективних заходів, а саме сісти за стіл переговорів з профспілкою і чітко визначити порядок і строки підвищення тарифних ставок і посадових окладів для працівників Товариства, при таких цифрах на залізничному транспорті може статися колапс з оплатою праці. Поряд з виробничими планами це питання має більший пріоритет, оскільки час ухвалення рішень щодо цього вже минув і необхідно доганяти потяг, який рушив.

 

Ситуація, яка складається з оплатою праці на залізничному транспорті, повинна підштовхнути керівництво АТ «Укрзалізниця» до рішучих дій, бо без робітників залізничний транспорт – це груда металу. Саме працівники забезпечують рух цього складного механізму, тому вони заслуговують поваги до своєї праці!