«Зараз «Трембіта» повністю заселена. Дехто вже навіть знайшов роботу в Ужгороді. Тож, на жаль, прихистити нових переселенців ми не можемо, хоча й бачимо, скільки наших колег зі сходу країни потребують допомоги.
Життя переселенців тут вже повністю налагоджене. Це спочатку треба було швидко перетворити літній дитячий табір на центр для сімейного проживання. Було ще холодно, тож першочерговою проблемою стало опалення. Закупили 39 обігрівачів, щоб тепло було у кожній кімнаті. Електрична мережа не була розрахована на таке навантаження. Допомогло керівництво Ужгородської дистанції енергопостачання: її працівники за добу зробили все можливе.
Спочатку планували, що приїжджі харчуватимуться спільно. Але люди захотіли готувати кожен окремо, тому придбали більше кухонного приладдя, а в кожному корпусі облаштували окремі кімнати під кухні з необхідними побутовими приладами – мікрохвильовками, електроплитами, холодильниками.
Побут налагодили, і зараз потреби лише поточні: продукти, пральний порошок, засоби гігієни. Крупи, макарони, олію, цукор, сіль, овочі тощо привозимо щодня, консерви – двічі на тиждень. Я буваю в «Трембіті» кожен день, якщо виникають якісь питання, одразу їх вирішуємо.
Відповідно до постанови дорожньої профорганізації Ужгородський терком відкрив для потреб переселенців окремий банківський рахунок, і наші профорганізації перераховують туди кошти.
Не кидають своїх і колеги-залізничники. На початку квітня керівництво і працівники Коломийської дистанції колії перерахували на потреби вимушених переселенців, що тимчасово проживають на території «Трембіти», свій одноденний заробіток – понад 146 тис. грн.
Гуманітарну допомогу також постійно надає благодійний фонд «Карітас» Мукачівської греко-католицької єпархії. Розподіляємо її між мешканцями «Трембіти» і переселенцями, яких прихистило у себе в адмінбудівлі керівництво Ужгородської БМЕС», – розповів Ярослав Дмитрович.
Попри все, життя у «Трембіті» триває. На Великдень тут відбувся святковий концерт, який допомогла організувати начальник технічного відділу локомотивної служби регіональної філії «Придніпровська залізниця» Надія Дмитрієва.
Артистами стали маленькі мешканці «Трембіти», а глядачами – її дорослі пожильці та гості з села, де вона розташована.
Дивовижно, як швидко діти різного віку з різних куточків України зуміли об’єднатися і підготувати майже півторагодинну концертну програму. Діти співали, танцювали, розповідали віршики. Спеціально до свята намалювали тематичні малюнки. Над одним з них працювали до пізнього вечора.
«Творчість рятує дітей-переселенців, відволікає від стресу і стає терапією, а також, звісно, об’єднує», – розповідає Олександр з філії «Вокзальна компанія», який організував в «Трембіті» художні майстер-класи (ми писали про нього раніше). Наводить приклад: коли побачив, як декілька дітей старанно готують малюнки до свята, взявся допомогти з нарисом. За кілька хвилин дітлахів стало більше, молодшим не було і чотирьох років, старші – вже серйозні підлітки. Кожен хотів додати до малюнка щось своє. Так вийшла цілісна і світла Великодня композиція, яку юні художники з гордістю демонстрували на святі. Так і з концертом: спочатку було небагато бажаючих, та згодом з’являлися все нові виконавці зі своїми номерами.
Працівники апарату Ужгородського теркому теж зробили внесок у свято: «солодкий» стіл для дітей і подарунок до столу кожної родини, у який увійшли традиційні паска, кільце ковбаси і яйця.
Я.Афтанас допомагає біженцям не лише з поселенням, а й зі спрощеним перетином кордону з Угорщиною, Словаччиною та Чехією. Особливо це було важливо в перші тижні вторгнення, коли черги розтягнулися на кілометри, а очікування могло тривати не одну добу.
Закарпаття стало прихистком для багатьох українців. Серед них і маленькі мешканці Білоцерківського дитячого будинку. Цим закладом давно опікувався міжнародний благодійний фонд ім. Г.М.Кірпи, засновницею якого є Жанна Ігорівна Кірпа. Коли перед керівництвом дитячого будинку стало питання, куди подалі від війни евакуювати сиріт, вибір одразу пав на Закарпатську область. Один із обласних дитячих будинків привітно прийняв 35 гостей. Проте через війну тут виникли проблеми з постачанням харчування. Як голова правління фонду ім. Г.М.Кірпи Я.Афтанас допоміг придбати і доставити у дитячий будинок продукти на 60 тис. грн. А Ужгородський терком подарував діткам пасочки до свята.
Зараз проблеми з продуктами вже вирішено, та керівник закладу знає, до кого звертатися у разі необхідності…«Зараз «Трембіта» повністю заселена. Дехто вже навіть знайшов роботу в Ужгороді. Тож, на жаль, прихистити нових переселенців ми не можемо, хоча й бачимо, скільки наших колег зі сходу країни потребують допомоги.
Життя переселенців тут вже повністю налагоджене. Це спочатку треба було швидко перетворити літній дитячий табір на центр для сімейного проживання. Було ще холодно, тож першочерговою проблемою стало опалення. Закупили 39 обігрівачів, щоб тепло було у кожній кімнаті. Електрична мережа не була розрахована на таке навантаження. Допомогло керівництво Ужгородської дистанції енергопостачання: її працівники за добу зробили все можливе.
Спочатку планували, що приїжджі харчуватимуться спільно. Але люди захотіли готувати кожен окремо, тому придбали більше кухонного приладдя, а в кожному корпусі облаштували окремі кімнати під кухні з необхідними побутовими приладами – мікрохвильовками, електроплитами, холодильниками.
Побут налагодили, і зараз потреби лише поточні: продукти, пральний порошок, засоби гігієни. Крупи, макарони, олію, цукор, сіль, овочі тощо привозимо щодня, консерви – двічі на тиждень. Я буваю в «Трембіті» кожен день, якщо виникають якісь питання, одразу їх вирішуємо.
Відповідно до постанови дорожньої профорганізації Ужгородський терком відкрив для потреб переселенців окремий банківський рахунок, і наші профорганізації перераховують туди кошти.
Не кидають своїх і колеги-залізничники. На початку квітня керівництво і працівники Коломийської дистанції колії перерахували на потреби вимушених переселенців, що тимчасово проживають на території «Трембіти», свій одноденний заробіток – понад 146 тис. грн.
Гуманітарну допомогу також постійно надає благодійний фонд «Карітас» Мукачівської греко-католицької єпархії. Розподіляємо її між мешканцями «Трембіти» і переселенцями, яких прихистило у себе в адмінбудівлі керівництво Ужгородської БМЕС», – розповів Ярослав Дмитрович.
Попри все, життя у «Трембіті» триває. На Великдень тут відбувся святковий концерт, який допомогла організувати начальник технічного відділу локомотивної служби регіональної філії «Придніпровська залізниця» Надія Дмитрієва.
Артистами стали маленькі мешканці «Трембіти», а глядачами – її дорослі пожильці та гості з села, де вона розташована.
Дивовижно, як швидко діти різного віку з різних куточків України зуміли об’єднатися і підготувати майже півторагодинну концертну програму. Діти співали, танцювали, розповідали віршики. Спеціально до свята намалювали тематичні малюнки. Над одним з них працювали до пізнього вечора.
«Творчість рятує дітей-переселенців, відволікає від стресу і стає терапією, а також, звісно, об’єднує», – розповідає Олександр з філії «Вокзальна компанія», який організував в «Трембіті» художні майстер-класи (ми писали про нього раніше). Наводить приклад: коли побачив, як декілька дітей старанно готують малюнки до свята, взявся допомогти з нарисом. За кілька хвилин дітлахів стало більше, молодшим не було і чотирьох років, старші – вже серйозні підлітки. Кожен хотів додати до малюнка щось своє. Так вийшла цілісна і світла Великодня композиція, яку юні художники з гордістю демонстрували на святі. Так і з концертом: спочатку було небагато бажаючих, та згодом з’являлися все нові виконавці зі своїми номерами.
Працівники апарату Ужгородського теркому теж зробили внесок у свято: «солодкий» стіл для дітей і подарунок до столу кожної родини, у який увійшли традиційні паска, кільце ковбаси і яйця.
Я.Афтанас допомагає біженцям не лише з поселенням, а й зі спрощеним перетином кордону з Угорщиною, Словаччиною та Чехією. Особливо це було важливо в перші тижні вторгнення, коли черги розтягнулися на кілометри, а очікування могло тривати не одну добу.
Закарпаття стало прихистком для багатьох українців. Серед них і маленькі мешканці Білоцерківського дитячого будинку. Цим закладом давно опікувався міжнародний благодійний фонд ім. Г.М.Кірпи, засновницею якого є Жанна Ігорівна Кірпа. Коли перед керівництвом дитячого будинку стало питання, куди подалі від війни евакуювати сиріт, вибір одразу пав на Закарпатську область. Один із обласних дитячих будинків привітно прийняв 35 гостей. Проте через війну тут виникли проблеми з постачанням харчування. Як голова правління фонду ім. Г.М.Кірпи Я.Афтанас допоміг придбати і доставити у дитячий будинок продукти на 60 тис. грн. А Ужгородський терком подарував діткам пасочки до свята.
Зараз проблеми з продуктами вже вирішено, та керівник закладу знає, до кого звертатися у разі необхідності…
