В Україні право працівників на страйк закріплено статтею 44 Конституції, а також статтею 6 Європейської соціальної хартії 1996 року (ратифіковано Україною 14.09.2006 року), статтею 8 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 року (ратифіковано Україною19.10.1973 року), Конвенцією МОП № 87 про свободу асоціації та захист права на організацію.

Відповідно до цих конституційних та міжнародно-правових норм держава зобов’язується забезпечити право працівників на колективні дії у випадках конфліктів інтересів, включаючи право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.

Порядок здійснення права на страйк визначено Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)». Недотримання визначеного порядку може стати підставою для визнання страйку незаконним.

Страйк – одна з форм розв’язання конфлікту між працівниками і працедавцями. Суть полягає в тимчасовому колективному добровільному припиненні роботи працівниками підприємства, установи, організації з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту).

Страйк застосовується як крайній засіб коли всі інші можливості вирішення колективного трудового спору вичерпано, зокрема, його може бути розпочато, якщо примирні процедури не привели до вирішення колективного трудового спору (конфлікту) або роботодавець чи уповноважена ним особа, організація роботодавців, об’єднання організацій роботодавців ухиляється від примирних процедур або не виконує угоди, досягнутої в ході вирішення колективного трудового спору (конфлікту).

Нікого не може бути примушено до участі або до неучасті у страйку.
Участь у страйку працівників, за винятком страйків, визнаних судом незаконними, не розглядається як порушення трудової дисципліни і не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Під час страйку сторони колективного трудового спору (конфлікту) зобов’язані продовжувати пошук шляхів його вирішення, використовуючи для цього усі наявні можливості.
Функцію сприяння поліпшенню трудових відносин та запобігання виникненню колективних трудових спорів (конфліктів), здійснення посередництва для їх вирішення покладено на Національну службу посередництва і примирення.

За результатами 2014 року, кількість колективних трудових спорів (конфліктів), у порівнянні з 2013 роком (106), зросла майже вдвічі – 209. Загалом, за 2014 рік проведено 16 страйків та 43 акції соціального протесту, у яких взяли участь понад 16,2 тис. найманих працівників. Така низька кількість страйків в Україні, у порівнянні з Європейським країнами, свідчить про надмірно складний та довготривалий механізм застосування права на страйк

Крім того, складною є й процедура прийняття рішення про оголошення страйку.
Зокрема, рішення про оголошення страйку приймається за поданням виборного органу первинної профорганізації (профспілкового представника) чи іншої організації найманих працівників, уповноваженої згідно із статтею 3 Закону, представляти інтереси найманих працівників, загальними зборами (конференцією) найманих працівників шляхом голосування і вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість найманих працівників або дві третини делегатів конференції.

Окрім складної процедури прийняття рішення про оголошення страйку, право на страйк в Україні має значну кількість обмежень на рівні законодавства.
Обмежуючі норми містяться щонайменше у 17 нормативно-правових актах, у т. ч. Статтею 18 Закону України «Про транспорт» передбачено, що припинення роботи (страйк) на підприємствах транспорту може бути у разі невиконання адміністрацією підприємства умов тарифних угод, крім випадків, пов’язаних з перевезенням пасажирів, обслуговуванням безперервно діючих виробництв, а також, коли страйк становить загрозу життю і здоров’ю людини.

Варто зазначити, що такі законодавчі обмеження суперечать основному політико-правовому акту держави – Конституції, що має вищу юридичну силу щодо інших джерел права та регулює найважливіші суспільні відносини.
За наполяганням Профспілкової сторони було створено Робочу групу, при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини за участі представників Мінсоцполітики, Мінінфраструктури, Мінекономрозвитку, Національної служби посередництва і примирення, делегованих від спільних представницьких органів сторін роботодавців та профспілок, в рамках якої було розроблено проект Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гарантування реалізації конституційного права людини на страйк”. Однак ініціативу так і не було підтримано.

17 лютого п. р. відбувся «круглий стіл» на тему «Врегулювання конфліктів на ринку праці України в умовах євроінтеграції: Нова модель вирішення трудових спорів та перспективи її впровадження», на якому йшлося про необхідність пошуку кращих шляхів вирішення питань соціально-економічного захисту працівників, зокрема, в трудових конфліктах і спорах. Зокрема, було розглянуто нову модель вирішення трудових спорі в Україні, розроблену в рамках спільного шведсько-українського проекту у 2012–2013 роках.

Варто зазначити, що право на страйк останнім часом ставиться під сумнів і на міжнародному рівні.
Право на страйк є фундаментальним правом працівників, важливим інструментом профспілок у справі захисту трудових прав і соціальних гарантій спілчан, і тому профорганізації різних країн, у т. ч. України, міжнародні профспілкові об’єднання провели 18 лютого 2015 року низку заходів на його захист та привернення уваги громадськості до проблеми.

За інформацією СПО об’єднань профспілок