Слід нагадати, що згідно з існуючим регламентом законопроект, який не прийнято даним складом Верховної Ради, після закінчення її повноважень відкликається і може бути внесений на розгляд Парламенту наступного скликання як новий, і вся процедура розгляду розпочинається спочатку.

Текст проекту Трудового Кодексу (ТК) раніше вже було узгоджено всіма соціальними партнерами – Урядом, роботодавцями і профспілками.

Проте в кінці 2011 року в порушення домовленостей роботодавці внесли зауваження до більше як 50 статей законопроекту. І знову розпочалася напружена робота з опрацювання внесених пропозицій. При цьому роботодавці з явним небажанням ідуть на будь-які компроміси. Складається враження, що вони зумисне блокують прийняття цього законопроекту.

Профспілки влаштовує нинішнє трудове законодавство, включаючи і Кодекс законів про працю України. Однак проект ТК уже пройшов перше читання у Верховній Раді нинішнього скликання і в будь-який час може бути прийнятий в остаточній редакції. Профспілки не можуть допустити жодного послаблення тому, що Верховна Рада може прийняти ТК, який значно погіршує трудові права найманих працівників.

Сьогодні залишилися неузгодженими ще дев’ять пропозицій роботодавців.

1. Право працівників на участь в управлінні виробництвом (ст. 3, част.1., п. 19).

Роботодавці пропонують вилучити цю норму. Але це право працівників закріплено ст. 245 КЗпП, ст. 25 Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», ст. 65 Господарського кодексу України.

2. Оплата праці за період страйку (ст.ст. 387–390).

Третя частина ст. 387 передбачає: «Працівникам, які брали участь у страйку, заробітна плата виплачується за домовленістю сторін. У випадку невиконання роботодавцем рішень примирних органів він виплачує заробітну плату в середньомісячному розмірі». Роботодавці пропонують вилучити цю норму, тобто не бажають нести відповідальність за невиконання рішень примирних органів.

3. Заборона необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу (ст. 31).

Ст. 31 проекту ТК забороняє необґрунтовану відмову у прийнятті на роботу. Роботодавці наполягають на вилученні цієї норми. Як компроміс, профспілки запропонували нову редакцію статті: «На письмову вимогу особи, якій відмовлено у прийнятті на роботу, роботодавець зобов’язаний письмово повідомити її про причину відмови». Ця редакція також не влаштовує роботодавців.

Дана норма нічим не обтяжує роботодавців, оскільки відповідно до ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» роботодавець зобов’язаний дати письмову відповідь на звернення громадянина.

4. Заміна механізму погодження на механізм проведення консультації з профспілками при звільненні працівників за ініціативою роботодавця (ст. ст. 121 і 122).

Питання звільнення працівників за прогул, появу на роботі у нетверезому стані без згоди профкому для профспілок є принциповим і вони не можуть на це погодитися.

5. Встановлення трудових відносин на визначений строк (ст. 68).

Зазначена норма обмежує укладення строкових трудових договорів і відтворює норми Конвенції МОП № 158.

Роботодавці натомість пропонують норму щодо укладання строкових трудових договорів «за згодою сторін».

Профспілки не можуть з цим погодитися, оскільки це дає право роботодавцям заміняти трудові договори на невизначений термін строковими та цивільно-правовими договорами.

6. Поширення колективної угоди (ст. 361).

Роботодавці наполягають на тому, що угода повинна поширюватися лише на суб’єктів, які її підписали.

На думку профспілок, деякі роботодавці не будуть виявляти бажання вести переговори і укладати угоди з метою уникнення відповідальності за їх невиконання.

7. Зміст колективної угоди (Генеральної, Галузевої) (ст. 360).

Роботодавці пропонують не визначати перелік питань, що є предметом колективних угод, і віддати це питання на розгляд сторін при укладанні угод.

На думку профспілок, це може призвести до того, що роботодавці не будуть погоджуватися вести переговори з окремих питань, які є актуальними для трудових колективів.

8. Обмеження пільг і гарантій для осіб з сімейними обов’язками (ст. ст. 35, 140, 181, 182, 198, 199, 254).

Пропозиції є неприйнятними як такі, що не відповідають Конвенціям МОП № 111 про дискримінацію в галузі праці та занять і № 156 про рівне ставлення й рівні можливості для працівників із сімейними обов’язками.

Як компроміс, слід зазначити, що вказані в цих статтях гарантії надаються одному з батьків, опікунів, піклувальників за їх вибором. Факт надання чи ненадання передбачених зазначеними статтями гарантій матері, батькові, опікуну, піклувальнику має бути підтверджений роботодавцем, у якого вони працюють.

9. Виключити Книгу сьому «Нагляд і контроль за дотриманням трудового законодавства» або викласти її у новій редакції.

На думку профспілок, ця пропозиція є неприйнятною, оскільки:

l питання щодо створення інтегрованої інспекції праці законодавчо не врегульовано й невідомо, коли її буде створено та які повноваження їй буде надано;
l в умовах тотального порушення прав працівників виключення з проекту Трудового кодексу розділу, який визначає повноваження державних органів щодо забезпечення дотримання його норм, унеможливлює належне виконання державою функцій щодо забезпечення прав і свобод людини.

Запропонована роботодавцями нова редакція Книги сьомої:

по-перше, не відповідає нормам Конвенції МОП № 81 про інспекцію праці у промисловості і торгівлі;


по-друге, не розмежовує функції нагляду і контролю, виключає з системи органів контролю місцеві органи виконавчої влади, яким надано таке право Конституцією України;

по-третє, звужує права профспілок у здійсненні громадського контролю за додержанням трудового законодавства і водночас передбачає надання роботодавцю права контролю за дотриманням трудового законодавства працівниками, для чого вимагати та отримувати від них пояснення щодо дотримання вимог трудового законодавства, колективних договорів і угод та трудових договорів, а також застосовувати технічні засоби контролю за виконанням працівником своїх обов’язків.

Незважаючи на неконструктивну позицію роботодавців, профспілки роблять усе можливе, щоб при прийнятті нового Трудового Кодексу не були обмежені трудові права працівників.

Василь Лесько,
заступник Голови профспілки