Серед причин, які змусили профспілку до цього кроку, головною є те, що Кабінет Міністрів не надає належної державної підтримки залізничному транспорту як головній транспортній магістралі і національному перевізнику України.

З цієї причини старіння основних фондів досягло критичної межі. Так, середній вік експлуатації локомотивів складає 31,5 років, а рівень їх фізичного зносу – 96,1 %. Середній вік експлуатації вантажних вагонів інвентарного парку Укрзалізниці становить 25,8 років, а їх знос – 86,2 %. Аналогічна ситуація з технічним станом пасажирських вагонів, фізичний знос яких становить 86 %, а темпи старіння перевищують їх оновлення.

З таким рухомим складом Укрзалізниця не може забезпечити в оптимальному обсязі замовлення товаровиробників і населення на перевезення та поступово втрачає позиції національного перевізника. Крім того, фізично зношений рухомий склад створює загрозу безпеці руху поїздів.

Скрутний фінансовий стан залізниць спричинений хронічними неплатежами залізницям за виконану роботу. Для прикладу – кілька фактів.

Державою не компенсуються в повному обсязі збитки від перевезення пільгових категорій пасажирів: за 2012 рік заборгованість становить 358,4 млн грн. Не компенсуються втрати залізниці і Київською держадміністрацією – за перевезення пасажирів за програмою «Міська електричка», сума боргу – 54,4 млн грн. ДП «Вугілля України» за перевезення енергетичного вугілля заборгувало 320,7 млн грн.

Через несвоєчасну індексацію тарифів на пасажирські і приміські перевезення збитки залізниць за минулий рік становили 6,7 млрд грн.: 3,3 млрд грн. за перевезення в далекому та 3,4 млрд грн. – у приміському сполученні.

Незважаючи на те, що з Державного бюджету України витрачено колосальні кошти на підготовку до Євро-2012, залізниці не отримали жодної копійки. Натомість, у зв’язку з підготовкою до чемпіонату Європи з футболу протягом 2008–2012 років залізниці витратили понад 17 млрд грн., у т. ч. на придбання швидкісних поїздів «Хюндай» – 307 млн дол.

При цьому до Державного бюджету щорічно відраховується 30 % чистого прибутку залізниць, до того ж залізниці надають благодійну допомогу на перевезення дітей і учасників війни.

Уряд не надає фінансової підтримки залізничному транспорту, як це робиться у всіх країнах світу, а навпаки – всіляко прагне обов’язки держави перекласти на плачі залізничників.

Така політика Кабміну лягає важким тягарем на плечі залізничників, адже за темпами зростання рівня оплати праці вони відстають від інших галузей економіки. Якщо в 2002 році залізничники знаходились на 5-му місці за розміром своєї зарплати серед працівників галузей економіки України, то в грудні 2012-го – січні 2013 року опинилися на 15 місці.

А це значить, що працівники галузі мають значно нижчу  заробітну плату ніж належить їм за  важку й відповідальну працю.

Кваліфіковані кадри, не одержуючи гідну зарплату за свою важку й відповідальну працю, вимушені звільнятися, а залізничний транспорт іде до занепаду. За такої політики Уряду в недалекому майбутньому галузь може припинити своє існування, що матиме непередбачувані наслідки для економіки та національної безпеки України.

Така скрутна ситуація на залізничному транспорті і стала, перш за все,  причиною нестабільності в трудових колективах галузі та, відповідно, спричинила вступ профспілки у колективний трудовий спір з Урядом.

Загалом до Кабінету міністрів висунуто вісім вимог. Рада профспілки  залізничників і транспортних будівельників України підготувала документ з докладним обґрунтуванням кожної з них.

Відділ інформації Ради профспілки