Профспілки, як найбільш масові громадські організації, відіграють провідну роль у соціально-трудових відносинах, зокрема у колективно-договірному регулюванні. Однак, відповідно до чинного законодавства України, положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілок, а це звісно не сприяє розвитку соціального партнерства та вирішенню нагальних проблем, як в масштабах окремих підприємств, так і всього суспільства.
Профспілка залізничників і транспортних будівельників України вважає таку норму дискримінаційною по відношенню до тих працівників, які є членами профспілки, оскільки вони особистими коштами фінансують організацію, що представляє загальні інтереси з підготовки та укладення колективного договору всіх працівників, у тому числі й тих, хто не бере в цьому процесі участі.
У такий спосіб створюється правовий режим, спрямований проти профспілок, оскільки стає очевидним, що можна взагалі, не докладаючи зусиль та не вкладаючи коштів, одержувати при цьому в повному обсязі усі блага, встановлені колективним договором.
Тому профспілка звернулась до суб’єктів законодавчої ініціативи з пропозицією щодо внесення змін до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди», виклавши перше речення в такій редакції: «Положення колективного договору поширюються на працівників – членів профспілки, яка є стороною колективного договору, і є обов’язковими як для роботодавця, так і для таких працівників підприємства».
ДО ТЕМИ
Як свідчить міжнародний досвід, наприклад, у Болгарії і Казахстані дія колективного договору поширюється на робітників та службовців, котрі є членами профспілкової організації, яка є стороною колективного договору, а інші працівники можуть приєднатися до колективного договору, подавши письмову заяву роботодавцеві й у профспілку.
За законодавством Швейцарії та Литви колективний договір поширюється тільки на осіб, які є членами профспілки, що його уклала.
