– Ми змушені звернутися до Вас, пане Президенте, з проханням зобов’язати Кабінет Міністрів та Укрзалізницю виділити кошти для:
– проведення капітального ремонту поїздів, які ще можна реанімувати на заводах;
– закупівлі агрегатів електричних машин для електро- та дизель-поїздів, які можуть бути відремонтовані в деповських умовах залізниць;
– виготовлення та закупівлі електро- та дизель-поїздів українського виробництва.
Б’ємо на сполох тому, що подальше зволікання у вирішенні цих гострих проблем призведе до повного знищення соціального транспорту для залізничних приміських перевезень, адже моторвагонний рухомий склад, що не експлуатується, нагадує «цвинтар понівеченої техніки». Ми вкрай занепокоєні та наголошуємо, що перевезення пасажирів без забезпечення їхньої безпеки є нічим не виправданим злочином! Залізничники обурені бездіяльністю урядових і міністерських структур, безвідповідальним ставленням чиновників високого рангу до існуючих небезпечних проблем!
Працівники галузі та їхні сім’ї не можуть постійно бути заручниками ситуації і жити в очікуванні технологічних катастроф на залізничному транспорті, адже ми відповідаємо за безпеку руху.
Вдумайтесь: у кожному вагоні проїжджає близько 200 пасажирів – наших громадян, які, можливо, останні свої копійчини віддають на підтримку армії й України. А хто потурбується про їхню безпеку?!
Звертаємося до Вас, пане Президенте, з проханням: запросіть міністрів, чиновників Укрзалізниці проїхатися у наших приміських поїздах у години «пік», щоб вони особисто відчули справедливу народну оцінку своїй бездіяльності та безвідповідальності!
Залізничники впевнені, що не можна знищувати те, що вже є, не запропонувавши і не збудувавши нового. На цьому ми постійно акцентуємо увагу! Так, у попередні роки трудові колективи та наша профспілка неодноразово звертались з листами, телеграмами тощо до Прем’єр-міністра, керівництва Міністерства інфраструктури та Укрзалізниці про катастрофічно небезпечний стан рухомого складу.
У відповідь на наші звернення нам процитовано статистичні інформативні дані щодо фактичного зносу рухомого складу, обіцяючи, що всі проблеми буде вирішено після реформування залізничного транспорту, де про приміські пасажирські перевезення вказано як про напрямок, який не доживе до майбутнього.
«А віз і досі там!»…
Тоді питання руба – таке знущання не може продовжуватися!
