Верховною Радою разом з встановленням мінімальної заробітної плати було прийнято низку змін до статей 95, 96, 265 Кодексу законів про працю України та до статей 3, 6, 10 Закону «Про оплату праці», які є основними при визначенні розмірів тарифної складової заробітної плати.
Відбулася суттєва зміна в законодавстві, а саме замість раніше чинної норми: «формування тарифної сітки провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати» введено інший показник – прожитковий мінімум, який становить 1600 грн.
Даними законами визначено, що при обчисленні розміру мінімальної заробітної плати до її складу тепер включаються всі доплати та надбавки, які виплачуються працівнику, окрім доплати за роботу в несприятливих умовах праці та умовах підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер роботи, премії до святкових і ювілейних дат. Тобто, мінімальна заробітна плата становить не лише тариф (оклад), а й переважну більшість доплат та надбавок.
Лише в разі, якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, з урахуванням доплат та надбавок є нижчою від законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати (3200 грн.), тільки в цьому випадку проводиться доплата до її рівня. При цьому мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому від прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Олена БУЛАВІН, провідний фахівець відділу економічної роботи, організації праці та заробітної плати Ради профспілки
