Залізничний транспорт є стратегічною артерією держави перевезень вантажів і пасажирів. Майже 90% основних фондів мають знос від 80 до 98%. Знос рухомого складу досяг критичної межі (95%), не в кращому стані перебуває і залізнична інфраструктура, а це означає, що подальша експлуатація вкрай небезпечна. Протягом 28 років державою не виконується зобов’язання щодо бюджетного фінансування залізничного транспорту, як визначено у Законі України «Про залізничний транспорт», а саме: «будівництво і реконструкція магістральних ліній, об’єктів мобілізаційного призначення, придбання залізничного рухомого складу для перевезень пасажирів у поїздах далекого слідування та місцевого сполучення».


Високий рівень зношеності рухомого складу та інфраструктури створює передумови для зниження рівня безпеки перевезень і потребує значних фінансових інвестицій. До того ж залізничний транспорт несе велике соціальне навантаження, забезпечуючи  перевезення пільгових категорій громадян, які повинні відшкодовуватись державою, яка надала відповідні пільги. Відшкодування відбувається на рівні не більше 10% понесених витрат, а інші збитки покриваються за рахунок доходів, отриманих від вантажних перевезень, що спричиняє справедливе невдоволення бізнесу і постійні суперечки між АТ «Укрзалізниця» та вантажовідправниками  при визначенні тарифів на перевезення. Тільки за 2016–2018 роки сума збитків сягнула майже 8 млрд грн., а ці кошти могли б бути інвестовані в оновлення рухомого складу.


Не на належному рівні відповідно перебувають і питання соціального характеру, а саме рівень заробітної плати працівників залізничного транспорту та забезпечення виконання Галузевої угоди та колективних договорів. За рівнем заробітної плати залізничний транспорт займає 13-те місце серед галузей економіки України. Низький рівень оплати праці не задовольняє працівників і не відповідає складності і відповідальності їхньої праці. Все більше працівників залишають залізничний транспорт, бо не бажають миритись зі своїм жебрацьким становищем.  Через нетривалий час, якщо не втрутитись у вирішення цих накопичених за багато років проблем, залізниця перетвориться у груду металу, бо вдихати життя і працювати на зношеному рухомому складі та ще й забезпечувати його роботу і безпеку руху буде нікому. Сьогодні  через  низький рівень оплати праці залізниці не мають достатньої кількості машиністів та їх помічників, складачів поїздів, колійників, слюсарів з ремонту рухомого складу та працівників інших професій.


Як свідчить досвід країн Європи, які здійснювали аналогічні кроки, це, в першу чергу, загрожує масовими звільненнями працівників, дестабілізації у трудових колективах і масовому відтоку висококваліфікованих кадрів. Приватні перевізники створять недобросовісну конкуренцію АТ «Укрзалізниця» за рахунок низьких соціальних стандартів для своїх працівників, що, у свою чергу, негативно позначиться на доходах бюджетів усіх рівнів та внесках до соціальних фондів. Крім того, приватні перевізники, у разі відкриття ринку найближчим часом, не матимуть жорстких вимог до технічного стану тягового рухомого складу, системи контролю безпеки, системи навчання, тренувань та медичних оглядів локомотивних бригад та інших заходів, від яких безпосередньо залежить безпека залізничних перевезень, що збільшує ризик зростання транспортних подій.


Вже сьогодні керівництво АТ «Укрзалізниця» анонсує значні скорочення, і це в той час, коли працівників і так недостатньо для забезпечення технології роботи і безпеки руху. При цьому ані норми праці, ані технологія  не переглядаються. Не впроваджуються нові форми організації праці та сучасні технології і обладнання. Напрошується справедливе питання: що далі – колапс?


Ці питання дуже хвилюють трудові колективи і кожного залізничника, бо відповідей на них ніхто не може дати.
Враховуючи викладене, вважаємо за доцільне перед затвердженням планів з реструктуризації АТ «Укрзалізниця» на державному рівні ухвалити рішення:
– забезпечення фінансування за рахунок державного бюджету пасажирських перевезень та        інфраструктури;
– прийняття державної програми із захисту працівників, які можуть бути вивільнені в процесі реструктуризації;
– включення до складу комісії, яка буде займатись підготовкою і подачею на затвердження рішення щодо реструктуризації, представників профспілки».