Цими наказами передбачалося позбавити роботи близько півсотні економістів, бухгалтерів, інженерів у самостійних відділах управління, з організації праці, охорони праці дев’яти структурних підрозділів. Головні причини скорочення – загальна економічна криза та важкий фінансовий стан метрополітену, а також зміни в організації планування та бухгалтерського обліку у зв’язку з впровадженням нового програмного забезпечення.
До розгляду наданих проектів наказів профком поставився з посиленою увагою, адже згідно з ними вивільнялася значна кількість працівників, а вакансії для їх подальшого працевлаштування на підприємстві відсутні. Ретельно вивчивши ситуацію, профком виявив, що адміністрація порушила вимоги ст. 22 Закону України «Про профспілки» в частині терміну надання профорганізації інформації про намічувані звільнення: вивільнення працівників передбачалося через два місяці, а профком мали повідомити не пізніше як за три місяці, що не було дотримано. Більшістю голосів профком не погодив проекти зазначених наказів і запропонував адміністрації проводити скорочення працівників виключно згідно з вимогами трудового законодавства. Хоча, відверто кажучи, сміливість голосувати за це рішення знайшли в собі не всі члени профкому: на жаль, дехто утримався, пояснюючи таку свою «принциповість» можливими ускладненнями в подальшій роботі…
Ця історія могла мати негативне продовження, адже керівництво метрополітену своїм розпорядженням зобов’язало керівників структурних підрозділів зібрати до купи всіх працівників, які за цими наказами підлягали скороченню, і розмістити в одному загальному приміщенні на весь робочий час до звільнення, без виконання ними службових обов’язків.
Таке рішення керівництва порушувало не тільки трудове законодавство, а й права людини. І лише завдяки своєчасному втручанню об’єднаного профкому у розвиток подій працівники вже наступного дня повернулися на свої робочі місця, де працюватимуть до законного звільнення.
Наталія ДІВІЧЕНКО, правовий інспектор праці
об’єднаного профкому Харківського метрополітену
