Основні тези доповіді «Про збереження соціальних гарантій та забезпечення гідної праці працівників  ПАТ «Українська залізниця», з якою виступив Голова профспілки Вадим Бубняк.

– Сьогодні залізничний транспорт працює у складних умовах, але незважаючи на це, на залізницях України, в їх структурних підрозділах, підприємствах, установах та організаціях, господарськими керівниками та профорганами всіх рівнів проводиться відповідна робота щодо забезпечення соціальних гарантій працівників.


Кошти спрямовуються на виплату щомісячної надбавки за вислугу років, надбавок і доплат до тарифних ставок і посадових окладів, матеріальної допомоги на оздоровлення, грошової допомоги при звільненні на пенсію, оплату додаткових відпусток, компенсацію за роз’їзний (пересувний) характер роботи, медичне страхування працівників та пенсіонерів, фінансуються заходи з охорони праці.


У жовтні п. р. залізничникам на 5 % підвищено тарифні ставки і посадові оклади.


Працівники користуються правом на безоплатний проїзд залізничним транспортом за особистими потребами, їм надавалися додаткові відпустки за стаж роботи у галузі, за ненормований робочий день, за особливий характер роботи тощо.


Надається матеріальна допомога ветеранським організаціям, пенсіонери-залізничники отримували матеріальну допомогу та іншу підтримку.


При цьому, незважаючи на падіння обсягів вантажних перевезень протягом 2014–2015 років, спільними зусиллями вдалося не допустити масових скорочень працівників та зберегти кадровий потенціал галузі.


І саме соціальні гарантії, встановлені Галузевою угодою та колективними договорами, стали одним з основних чинників стабільної роботи залізничного транспорту та соціального захисту працівників і пенсіонерів галузі.


У складній соціально-економічній ситуації, яка склалася в державі, соціальні гарантії працівникам та пенсіонерам галузі є тим наріжним каменем, який забезпечує збереження кадрового потенціалу, а отже і вселяє надії на розвиток галузі.


На наше переконання, наслідком реформування залізничного транспорту має стати гідна робота, яка включає в себе можливості, що забезпечують продуктивні і справедливі доходи, безпеку на робочому місці і соціальний захист, перспективи для особистісного розвитку та участь у прийнятті рішень.


Ми вітаємо задекларовану керівництвом мету зробити «Українську залізницю» одним із найкращих роботодавців у державі. Водночас для досягнення цієї мети необхідно вирішити ряд проблем, які накопичилися протягом останнього періоду.


Важливою складовою гідної праці є безумовне дотримання вимог трудового законодавства у всіх підрозділах ПАТ «Українська залізниця».

На залізницях України, в їх структурних підрозділах, підприємствах, установах та організаціях господарськими керівниками та профспілковими органами всіх рівнів проводиться відповідна робота щодо забезпечення трудових прав працівників, здійснюються організаційні кроки, направлені на збереження кадрового потенціалу.


Проте майже на всіх залізницях України, у службах і господарствах фіксуються випадки неналежного виконання законодавства і зобов’язань за Галузевою угодою та колективними договорами.


За статистичними даними, рівень надурочних годин роботи в галузі за 6 місяців 2015 року в порівнянні з аналогічним періодом минулого року скоротився на 27,1 %, а оплата за такі години роботи – на 26,5 %, робота у вихідні дні скоротилася втричі, відповідно, і рівень оплати за такі роботи, години прямування до місця виконання робіт та у зворотному напрямку скоротилися на 27,2 %, відповідно, і оплата в такому ж розмірі.


В дійсності ж все дещо інакше. В зазначений період правовою інспекцією праці Ради профспілки при вибіркових перевірках в підрозділах виявлено не облікованих та не оплачених 25 тис. надурочних годин роботи на загальну суму більше 449 тис. грн. Більше того, виявлено 12 тис. укритих від обліку і фактичних годин роботи, відпрацьованих працівниками в межах місячної норми на загальну суму 267 тис. грн. Аналогічний стан справ щодо організації роботи у вихідні дні. Таких безпідставно не облікованих годин роботи в зазначений період було виявлено більше 9 тис., а працівникам на вимогу виборних органів профспілки виплачено майже 65 тис. грн.


Характерним є ігнорування пункту 2.1 « Особливостей регулювання робочого часу і часу відпочинку окремих категорій працівників залізничного транспорту…», затверджених наказом Укрзалізниці № 40-Ц, в частині обліку та оплати годин прямування до місця виконання робіт та у зворотному напрямку. В ряді підрозділів норма зазначеного наказу не виконується починаючи з 2010 року. Станом на 1.07.2015 року сума оплати таких годин на вимогу профспілкових органів перевищила 463 тис. грн.


Часто до уваги не беруться положення Методичних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.04.2006 р., № 138. При цьому майже у всіх перевірених структурних підрозділах табелі обліку робочого часу формуються тільки на місячну норму і не відповідають фактичному періоду роботи працівників та первинним обліковим документам: журналам інструктажів, журналам початку та закінчення роботи. Понад те, з метою ухиляння від оплати працівникам надурочних годин роботи, в порушення вимог ст. 66 КЗпП України для окремих працівників, яким неможливо встановити фіксовану обідню перерву з причин специфіки роботи, технологічні перерви для приймання їжі зараховуються як обідня перерва з вилученням однієї – двох і більше годин з робочого часу. Особливо широко така практика застосовується на залізницях України до членів локомотивних бригад, які працюють у маневровому русі або на господарських роботах, складачів та регулювальників руху поїздів, поїзних диспетчерів, чергових по станціях та інші.


Працівники втрачають належний заробіток і при нарахуванні преміальних виплат за підсумками роботи за місяць, рік. Встановлено непоодинокі факти часткової виплати преміальних нарахувань, а то і взагалі їх невиплати за наявності відповідних наказів по підрозділу. Тільки в цьому році працівникам повернуто більше ніж 700 тис. грн. таких коштів.


Такі дії окремих посадових осіб суттєво впливають не тільки на матеріальний стан працівників галузі, а і на розмір їх майбутньої пенсії.


Масштабними є порушення Галузевої угоди і колективних договорів щодо виплати всіх видів матеріальної допомоги. Так, за вказаний період на вимогу виборних органів профспілки працівникам повернуто безпідставно невиплачених понад 3,2 млн грн., із яких 1,8 млн грн. – на оздоровлення, при виході на пенсію – 351 тис. грн., мобілізованим до лав ЗСУ в особливий період – 58 тис. грн.


Окремими керівниками ігнорується додаток до Галузевої угоди щодо встановлення доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів. Працівникам з цього приводу повернуто 713 тис. грн., за технічне навчання в неробочий час – 391 тис. грн. Звертають на себе увагу й окремі факти несанкціонованого втручання в роботу АСУ УЗ «Кадри» та «Фобос» з метою невиплати середнього заробітку при переведенні на постійну нижчеоплачувану роботу упродовж двох тижнів та уникнення своєчасного встановлення надбавок за вислугу років.


Систематично фіксуються намагання окремих керівників ігнорувати висновки атестації робочих місць та карт умов праці, спільного роз’яснення Укрзалізниці та Ради профспілки «Про встановлення доплат працівникам за роботу у важких і шкідливих умовах праці», внаслідок чого працівникам належним чином не обліковується та не оплачується робота в таких умовах. Тільки встановлені суми невиплат перевищили 400 тис. грн.


За останніх півтора року правовою інспекцією праці Ради профспілки виявлено більше 6 тис. порушень. Це при тому, що перевірками було охоплено 42 % структурних підрозділів залізниць України, підприємств, установ і організацій залізничного транспорту за окремі облікові періоди.


На жаль, ми не відчуваємо підтримки і порозуміння з адміністрацією щодо запобігання порушенням трудового законодавства.


На рівні декларативних заяв залишається розпорядження Укрзалізниці та начальника Головного юридичного управління про призначення відповідальних для запобігання порушенням трудового законодавства. Ними не здійснюється моніторинг проблемних питань застосування норм трудового законодавства на місцях, відповідні заходи до порушників не вживаються. Так, за останні півтора року до дисциплінарної відповідальності за порушення трудового законодавства з ініціативи виборних органів профспілки притягнуто 25 посадових осіб, і жодного – з ініціативи призначених відповідальних осіб.


Застосовувати виключно адміністративні методи економії фінансових ресурсів і свідомо ігнорувати норми трудового законодавства, керівників структурних підрозділів спонукають наджорсткі і часто необґрунтовані вимоги щодо економії фінансових ресурсів.  

         
Охорона праці


Технічною інспекцією праці Ради профспілки тільки за 9 місяців 2015 року виявлено 3,9 тис. порушень вимог нормативних актів з охорони праці.


У зв’язку з недостатнім фінансуванням проведення атестації робочих місць за умовами праці; придбання спецодягу, спецвзуття, інших засобів індивідуального захисту; виконання програм поліпшення стану санітарно-побутових приміщень, жилих (турних) вагонів виробничо-побутового призначення; придбання нових машин хімочищення, прання тощо маємо високий рівень виробничого травматизму. На залізничному транспорті України станом на 13 листопада 2015 року допущено 60 нещасних випадків, при яких травмовано 77 працівників, у тому числі 13 – зі смертельним наслідком.


Не у всіх підрозділах забезпечено належні умови для повноцінного відпочинку працівників локомотивних та поїзних бригад.


За результатами перевірок будинків і кімнат відпочинку локомотивних та поїзних бригад виявлено недостатню укомплектованість пральними, миючими та дезінфікуючими засобами, москітними сітками, меблями, постільною білизною, столовим посудом, пральними, гладильними машинами, кондиціонерами та іншим інвентарем. Відсутня або непрацездатна пожежна сигналізація, відсутні їдальні чи буфети.


Також необхідно вирішити питання організації цілодобового гарячого харчування локомотивних і поїзних бригад в пунктах обороту в будинках відпочинку.
Гостро стоїть питання своєчасного забезпечення працівників залізниць якісним спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до галузевих нормативів.


В 2015 році ситуація з придбанням як літнього, так і зимового спецодягу і спецвзуття не змінилася і залишається вкрай незадовільною.


Станом на 23 листопада 2015 року по залізницях забезпеченість зимовими видами спецодягу, спецвзуття становить 66 %, у тому числі: костюмами «Гудок» — 77 %, «Зима» —81 %, «Колійник» — 73 %, теплозахисними костюмами — 1 %, чоботами утепленими — 36 %, чоботами кирзовими — 55 %, черевиками шкіряними — 52 %, валянками — 64 %, рукавицями комбінованими — 67 %.


Такий стан згідно з законодавчими і нормативно-правовими актами з охорони праці викликає численні скарги залізничників і підвищує ймовірність травмування працівників через несвоєчасне забезпечення їх засобами індивідуального захисту.


Необхідно активізувати роботу щодо перегляду «Норм безоплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам ПАТ «Українська залізниця» та «Порядку забезпечення працівників ПАТ «Українська залізниця» спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту».


Технічною інспекцією праці Ради профспілки виявлено, безпідставне ненадання працівникам окремих структурних підрозділів залізниць пільг та компенсацій за роботу у важких і шкідливих умовах праці та за особливий характер праці. Це Львівська дистанція навантажувально-розвантажувальних робіт, Жмеринська та Одеська механізовані дистанції.


У колективних договорах майже всіх перевірених кар’єроуправлінь ДП «УПП УЗ» не визначені в повному обсязі переліки професій працівників, яким за роботу у важких і шкідливих умовах праці за результатами атестації робочих місць надаються доплати у підвищеному розмірі, додаткові оплачувані відпустки, додаткові відпустки за особливий характер праці, скорочена тривалість робочого часу, а також забезпечення спецодягом і спецвзуттям понад встановлені норми, молоком і милом. Працівникам окремих кар’єроуправлінь не надаються в повному обсязі пільги та компенсації за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці.  На залізницях мають місце серйозні недоліки у забезпеченні працівників, які зайняті на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці спеціальним харчуванням, молоком або іншими рівноцінними продуктами, а на роботах із забрудненням – мийними та знешкоджуючими засобами.


Так, станом на 2 листопада п. р. придбання мила на залізницях становить: на Донецькій – 57 %, на Львівській – 24,1 %, на Одеській – 59 %, на Південно-Західній залізниці в 2015 році мило взагалі не закуповувалось.


За результатами проведених перевірок технічною інспекцією праці Ради профспілки виявлено факти недоплати працівникам за час проходження медичної комісії, технічного навчання, за керівництво стажуванням з охорони праці.


Загалом за підсумками роботи технічної інспекції праці Ради профспілки у 2015 році працівникам повернуто коштів на суму 86,3 тис. грн.


Для забезпечення та виконання зобов’язань з охорони праці ми запропонували зберегти в колективному договорі новоствореного ПАТ «Українська залізниця» чинну норму Галузевої угоди щодо фінансування заходів з охорони праці не менше 0,5 % від суми реалізованої продукції, оскільки в галузі відчувається нагальна потреба в цьому.


Оплата праці
Одним із головних елементів соціального захисту є заробітна плата, яка для працівника завжди була і буде основним мотиваційний стимулом до праці.


На жаль, діюча система і рівень оплати праці, що є на залізничному транспорті, не мотивують працівника до якісної і продуктивної роботи. За останні роки відбулось розбалансування тарифної сітки і міжпосадових співвідношень. Трудові колективи, які стабільно і якісно працюють, мають таку ж оплату, як і колективи, що допускають неякісні показники. Керівники структурних підрозділів у питаннях оплати праці втратили самостійність щодо визначення розмірів окладів, матеріального стимулювання, встановлення доплат і надбавок кваліфікованим робітникам і фахівцям. З такими підходами до системи оплати праці всіх професійних груп працівників втрачається головне – мотиваційний чинник роботи на залізничному транспорті.


За останні десять років залізничний транспорт втратив свої позиції за рівнем оплати праці серед галузей економіки України. Якщо в 2004 році залізничний транспорт займав 5–6 місце за рівнем оплати,  то зараз він на 14 місці. Нинішній розмір середньої заробітної плати – це не той рівень, на який заслуговують залізничники за свою складну і відповідальну працю. З року в рік такий соціальний стандарт, як мінімальна заробітна плата на державному рівні, зростав значно вищими темпами, ніж це передбачалось для залізничного транспорту. З 1 жовтня  тарифні ставки і посадові оклади  залізничників було збільшено на 5 %, а мінімальна заробітна плата з 1 вересня зросла на 13 %. Цей дисбаланс, невідповідність темпів зростання посуне галузь ще далі вниз за рівнем оплати праці. Сьогодні галузева мінімальна заробітна плата становить 1398 грн., що всього на 1,5 %, або на 20 грн. вище, ніж державна.


За даними Міжнародної конфедерації профспілок залізничників країн СНД, у першому півріччі 2015 року залізничники України посіли останнє місце за розміром заробітної плати серед залізничників держав СНД із зарплатою 191 дол. США, в той час як у попередні роки цей показник був набагато вищим: у 2014 р. – 367 дол., 2013 р. – 508 дол. І хоча зниження курсу національних валют до долара США відбулося в усіх державах СНД, у першому півріччі п. р. залізничники Таджикистану мали зарплату 195 дол., Молдови – 210 дол., Киргизії – 293 дол., Азербайджану – 308 дол., Вірменії – 421 дол. Це ті країни, де в попередні роки залізничники мали рівень оплати праці значно нижчий, ніж в Україні.


Ця інформація повинна підштовхнути нас до серйозних роздумів, у якому напрямку буде рухатись оплата праці в новоствореному ПАТ «Українська залізниця». Необхідно пам’ятати, що дешева праця ніколи не була ні якісною, ні продуктивною, а тому необхідно мати чітку стратегію щодо повернення залізничної галузі на втрачені нею позиції серед галузей економіки України за рівнем оплати праці.


Саме зараз необхідно розробляти і запроваджувати нові умови оплати праці, в залежності від тих прав і обов’язків, якими будуть наділені філії, відокремлені структурні підрозділи.


Для зростання заробітної плати та повернення залізничного транспорту на втрачені позиції за рівнем оплати праці необхідно підвищувати такий соціальний стандарт, як галузева мінімальна заробітна плата за просту некваліфіковану працю, і закладати його у нову тарифну сітку.


На наш погляд, мінімальна заробітна плата за просту некваліфіковану працю повинна бути вищою, ніж на державному рівні, на 30 %. Таким чином, якщо з 1 вересня 2015 року мінімальна заробітна плата в Україні становить 1378 грн., то у залізничників вона повинна складати 1790 грн. Відповідно, тарифна ставка робітника 1 розряду повинна бути вищою, ніж галузева мінімальна ще на 10 %, тобто становити 140 % державного рівня (1970 грн.)


Європейські соціальні стандарти, на які Україна спрямувала свій шлях, визначають, що мінімальна заробітна плата повинна бути у 2,5 раза вищою за прожитковий мінімум працюючого. У нас прожитковий мінімум становить 1378 грн., що складає 40 % європейського стандарту (3445 грн.). Згідно з рекомендацією ООН гарантована оплата праці не повинна бути меншою 3 дол. за годину. За даними за 9 місяців п. р. 1 робоча година на залізничному транспорті коштує 35,8 грн., що відповідно до курсу Нацбанку дорівнює 1,7 дол.


Якщо такі соціальні стандарти щодо мінімального рівня оплати не закласти в розрахунки тарифної сітки, ніякого підвищення заробітної плати не відбудеться ні у керівників, ні у спеціалістів, ні у робітників.


Реформування господарського механізму тільки тоді буде зрозуміло і підтримано працівниками, коли вони реально відчують зміни, і, в першу чергу, в оплаті праці. Цього чекають і на це сподіваються всі залізничники. Якщо цього не відбудеться – їм буде не зрозуміло, для чого проводяться реформи.


Гадаємо, що над цією проблемою повинні працювати всі – як адміністрація, так і профспілка. Ми маємо забезпечити нашим працівникам за їх складну і відповідальну роботу гідну оплату, і з цим необхідно поквапитись, оскільки всі строки щодо впровадження нової Корпоративної системи оплати і мотивації праці вичерпано, а з боку Укрзалізниці профспілці не надано жодного конкретного документа. Склад робочої групи з розробки системи оплати праці змінювався кілька разів, але жодного разу вона так і не зібралась на засідання.


При запровадженні корпоративної системи оплати і мотивації праці необхідно зберегти всі доплати і надбавки, які визначені у галузевих нормативних документах.


Необхідно зберегти надбавку за вислугу років, яка, безумовно, відіграє значну роль у закріпленні кваліфікованих кадрів на залізничному транспорті. Вона є одним з головних мотиваційних чинників, бо дозволила залізничному транспорту в скрутні часи вистояти і зберегти кадровий потенціал.


Трудовий потенціал залізничного транспорту – це найбільша складова виробничих ресурсів галузі. Серед виробничих витрат до 40 % складають витрати на оплату праці, що свідчить про високу трудомісткість виробництва залізничної продукції та особливих вимогах до формування чисельності працівників.


В окремих підрозділах відсутні будь-які матеріали для розрахунку чисельності окремих категорій працівників на основі відповідних норм праці. Тобто зараз вся робота проводиться інерційно, без належного економічного аналізу та прогнозування. Тому в ПАТ необхідно буде розробити розрахунки нормативної чисельності, з урахуванням створення філій.


На жаль, і заходів щодо раціонального використання трудових ресурсів на найближчі два–три роки Укрзалізницею не підготовлено, незважаючи, що структури з управління персоналом в апараті створено.


Без визначених заходів складно зрозуміти, по якому вектору ми будемо рухатись і що необхідно робити. А зменшення контингенту буде базуватись не на техніко-економічних розрахунках і обґрунтуваннях, а на бажанні окремих керівників просто його зменшити.


Потребує врегулювання і питання визначення продуктивності праці. Методика, яка сьогодні застосовується на залізничному транспорті, не відображає ефективності використання трудових ресурсів. Оцінка продуктивності праці в окремих господарствах експлуатаційної діяльності не відповідає напрямку їх роботи, а тому повинна змінитись і застосовуватись з вимірами оцінки роботи саме цих господарств.


Якщо в найближчий час не навести лад у визначенні продуктивності, вона і надалі визначатиметься тільки за рахунок механічного зменшення чисельності, щоб забезпечити показник продуктивності. При цьому в окремих господарствах такий підхід планування вже перейшов критичну позначку стосовно персоналу, необхідного для виконання технологічного процесу і забезпечення безпеки руху. Можливо, до цієї кропіткої роботи необхідно залучити і наші наукові заклади.


Соціальна сфера
В корпоративнІй системі мотивації праці та охорони здоров’я залізничників окреме місце має зайняти мережа об’єктів соціальної сфери, які створені не тільки для відпочинку працівників, а, в першу чергу, для підтримки їх здоров’я та забезпечення реабілітації після виснажливої роботи в умовах постійних емоційних, часто стресових ситуацій, пов’язаних із забезпеченням безпеки руху поїздів. Саме тому від самого початку будівництва магістралей залізничники створювали та примножували мережу галузевих санаторіїв, санаторіїв-профілакторіїв, пансіонатів, баз відпочинку та інших оздоровчих і фізкультурно-спортивних закладів.


Рада профспілки запропонувала ПАТ «Українська залізниця» розробити й затвердити з відповідним фінансуванням комплексну програму розвитку корпоративних об’єктів соціальної інфраструктури як складової системи охорони здоров’я працівників, в якій передбачити розширення та модернізацію матеріально-технічної бази цих об’єктів, за необхідності добудови нових корпусів, їх належне утримання.


Медичні заклади
В ходІ передачі до комунальної власності галузевих закладів охорони здоров’я як цілісних майнових комплексів планується проведення їх оптимізації, перепрофілювання та ліквідації більшої частини фельдшерських, амбулаторних та медичних пунктів, на базі яких в даний час залізничники проходять перед- та післярейсові медогляди за місцем роботи. Деякі органи місцевого самоврядування взагалі не вбачають доцільним функціонування переданих залізничних лікарень у зв’язку з тим, що в даній місцевості уже функціонують аналогічні медичні заклади місцевого підпорядкування (Житомир, Чернігів, Херсон, Куп’янськ та інші).


Необхідно забезпечити проведення обов’язкових медичних оглядів працівників з урахуванням мінімальної тривалості їх проходження та за умови дотримання галузевих вимог. Для проведення перед- та післярейсових медоглядів залізничників необхідно забезпечити функціонування оздоровчих пунктів з цілодобовим графіком роботи в межах досяжності робочих місць працівників, робота яких пов’язана із забезпеченням безпеки руху поїздів та автотранспорту.


Недержавне пенсійне забезпечення
Однією із важливих соціальних гарантій слід вважати пенсію із недержавного пенсійного фонду. Впродовж останніх років вжито помітних кроків щодо розвитку галузевого недержавного пенсійного фонду «Магістраль».


Затверджено Програму недержавного пенсійного забезпечення, передбачаються кошти у фінансових планах, начальники залізниць стали вкладниками фонду, а всі працівники – його учасниками.


Зростають активи фонду, учасникам фонду сплачено більш як 400 тис. грн. пенсій у вигляді одноразових виплат.


Але є і проблеми. У першу чергу, це низька активність працівників щодо поповнення своїх пенсійних рахунків із власної зарплати.


Очевидно, що профспілковим активістам і роботодавцям усіх рівнів потрібно проводити широку та ефективну роз’яснювальну роботу. І тут неабияку роль могли б відіграти комісії філій та структурних підрозділів з питань недержавного пенсійного забезпечення, які необхідно створити.


Слід також змінити порядок сплати внесків з одного разу на рік на щомісячну. А найголовніше – використовувати всі кошти, передбачені фінансовими планами на недержавне пенсійне забезпечення, зробивши учасниками фонду не тільки працівників залізниць, а й всіх працівників товариства. Це дозволить зробити НПФ «Магістраль» не тільки найчисленнішим в Україні, а й збільшити пенсійні активи до рівня, коли він стане потужним інвестором акціонерного товариства та почне сплачувати додаткові корпоративні пенсії, аби залізничники мали гідні умови життя.

У ДОПОВІДІ окреслено основні напрямки роботи, які, на наш погляд, має бути враховано у подальшій роботі щодо збереження та збільшення соціальних гарантій, забезпечення гідної праці працівників у новоствореному акціонерному товаристві.


В час, коли в галузі відбуваються докорінні зміни, і профспілкові організації, і роботодавці всіх рівнів зобов’язані об’єднатись і зберегти всі напрацьовані за тривалий час пільги і соціальні гарантії, які мають працівники залізничного транспорту України.


Сподіваємось, що при реформуванні галузі всі гарантії буде збережено, оскільки вони є базою для формування мотивації персоналу до високопродуктивної та ефективної роботи.


Це закріпить віру кожного працівника у правильність курсу реформування залізничного транспорту, дасть надію на покращення життя.