22 листопада 2023 р. Верховною Радою прийнято у другому читанні законопроєкт № 8313 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань» (Закон № 3494). Ухвалений Закон направлено на підпис Президенту України.

Що ж далі чекає на працівників під виглядом «покращення» та «осучаснення» норм щодо надання відпусток, передбачених в Законі № 3494   «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань»:

1. Роботодавець зможе відмовити у наданні майже будь-якого виду відпусток не лише працівнику критичної інфраструктури (зміни до ст. 12 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»).

Коментар

Окрім працівників критичної інфраструктури, які наразі вже визначені у ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», роботодавець додатково отримає право відмовити у відпустці майже всім працівникам, які зайняті у виробництві товарів оборонного призначення або мобілізаційного завдання чи замовлення.

Нагадаємо, що згідно з ст. 9 ЗУ «Про критичну інфраструктуру» до життєво важливих функцій та/або послуг належить, зокрема, транспортне забезпечення. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів «Деякі питання об’єктів критичної інфраструктури» № 1109 від 09.10.2020 р. до переліку секторів критичної інфраструктури належить і залізничний транспорт (пасажирські залізничні перевезення, вантажні залізничні перевезення, експлуатація та технічне обслуговування залізниці, забезпечення роботи вокзалів та вузлових станцій). Ця норма безпосередньо стосується працівників АТ «Укрзалізниці» ще з 19.07.2022 р.

2. За рішенням роботодавця невикористані дні відпустки зможуть надаватися без збереження заробітної плати (зміни до ст. 12 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»).

Коментар

Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання невикористаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати.

Законодавці фактично дозволили роботодавцям замінити частину щорічної відпустки та інших оплачуваних відпусток на відпустку без збереження зарплати. Проте оплачувані щорічні відпустки та відпустки без збереження зарплати – це два різних види відпусток.

Є категорії працівників, в яких щорічна основна відпустка становить 26, 28, 30 або 56 календарних днів (ст. 6 Закону «Про відпустки»). Тобто, ту кількість днів відпустки, яка більше 24 календарних днів, за рішенням роботодавця зможуть надавати без збереження заробітної плати.

На перший погляд такі зміни в трудових відносин діятимуть на час воєнного стану. Однак, з урахуванням змін до п. 3 розділу «Прикінцеві положення», ці зміни не втрачають чинність з дня припинення або скасування воєнного часу, натомість втрачають чинність з моменту використання днів відпусток, які були перенесені на період після припинення або скасування воєнного стану. Іншими словами роботодавцю дадуть можливість обнулити заборгованість по щорічним відпусткам – видавати оплачувані відпустки за рішенням роботодавця як неоплачувані (за свій рахунок).

3. Перенесення вихідних та робочих днів визначатиметься трудовим та/або колективним договором, без рекомендацій Уряду (зміни та доповнення до ст. 67 КЗпП).

4. Тривалість щорічних додаткових відпусток, умови та порядок їх надання встановлюватимуться не лише нормативно-правовими актами України, а також трудовим та/або колективним договором (доповнення до ч. 2 ст. 76 КЗпП та ч. 1 ст. 5 Закону «Про відпустки»).

Коментар

Не зрозуміло, в яких випадках визначати тривалість та порядок надання щорічної додаткової відпустки за законодавством, а в яких – за колдоговором чи трудовим договором. Існує загроза, що працівникам, які працюють в однакових умовах праці, надаватимуть відпустку різної тривалості. Зауважимо, що ст. 2-1 КЗпП забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципів рівності прав і можливостей.

5. Тривалість, порядок, умови надання та оплати відпустки для підготовки та участі в спортивних змаганнях визначатиме трудовий та/або колективний договір (нова редакція ч. 2 ст. 77-1 КЗпП).

Коментар

По суті, це скасування положень, які зараз визначає Уряд. Тобто, постанова КМУ від 01.06.2011 № 565, яка регулює порядок надання та оплати відпустки для підготовки та участі в спортивних змаганнях упродовж трьох місяців від дати, коли Закон № 3494 набере чинності, втратить чинність. Таким чином, ця ст.77-1 КЗпП втрачає сенс, оскільки багато підприємств не укладають колдоговір і не несуть відповідальності за його відсутність.

 6. Зміняться умови надання відпустки без збереження заробітної плати.

Коментар

Як саме зміняться умови надання відпустки без збереження заробітної плати:

– тривалість відпустки без збереження зарплати за угодою сторін збільшили з 15 до 30 календарних днів на рік (зміни до ст. 84 КЗпП);

– у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати без обмеження строку. Тривалість такої відпустки визначається угодою сторін. Час перебування в таких відпустках не зараховуватимуть до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (зміни та доповнення ст. 26 ЗУ «Про відпустки»);

– протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження зарплати без обмеження строку. Період такої відпустки не враховують до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (зміни ч. 3 ст. 12 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»).

7. Додаткову відпустку на час профспілкового навчання (до 6 днів), яку раніше оплачував роботодавець, – буде оплачувати профспілка.

Коментар

На час профспілкового навчання працівникам, обраним до складу виборних профспілкових органів підприємства, установи, організації, надається додаткова відпустка тривалістю до 6 календарних днів з компенсацією середньої заробітної плати за рахунок профспілкової організації, за рішенням якої працівник направлений на профспілкове навчання (зміни ч. 7 ст. 252 КЗпП).

Раніше таку відпустку оплачував роботодавець за свої кошти – за працівником зберігалася середня заробітна плата за рахунок роботодавця. Водночас народні депутати України не передбачили механізму компенсації профспілкою коштів роботодавцю. Крім того, існує думка, що виплата профспілковою організацією середньої заробітної плати за час відпустки особам, які не перебувають з нею у трудових відносинах, відповідно до положень п. 133.4.1 ст. 133 Податкового кодексу України, матиме наслідком втрату профспілковою організацією ознак неприбутковості, а відтак нова редакція положень вказаних статей фактично унеможливлює реалізацію гарантії для працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів, передбачених ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Це суперечить вимогам частини третьої ст. 22 Конституції України, відповідно до яких при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

8. Мобілізований педагогічний працівник залишиться без збереження середнього заробітку (виключено ч. 2 ст. 57 ЗУ «Про освіту» та ч. 3 ст. 63 ЗУ «Про фахову передвищу освіту»).

Коментар

Слід звернути увагу, що інші мобілізовані працівники підприємств втратили таку гарантію ще 19.07.2022 р. з ухваленням ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (зміни до ч. 3 ст. 119 КЗпП).

9. Мобілізованим працівникам за їх бажанням виплачуватимуть грошову компенсацію за невикористані дні відпустки (доповнення до ст. 83 КЗпП, ст. 24 ЗУ «Про відпустки»).

Коментар

Працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом, за їхнім бажанням та на підставі заяви виплачується грошова компенсація за всі не використані ними дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Відповідна заява подається не пізніше останнього дня місяця, в якому працівник був увільнений від роботи у зв’язку з призовом на військову службу (ч. 2 ст. 83 КЗпП, ч. 2 ст. 24 ЗУ «Про відпустки»).

Наразі такі особи мають право на повну компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки на дітей, тільки якщо звільнилися з роботи.

11. Звільненим з військової служби працівникам (у зв’язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації) нададуть право на разову неоплачувану відпустку тривалістю до 60 календарних днів із зарахуванням цього періоду до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку (до 4 днів відпустки) – (доповнення до ч. 6 ст. 25 ЗУ «Про відпустки» та зміни до ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»).

Коментар

Норма, що період такої відпустки включатимуть до страхового стажу, буде декларативною, допоки законодавчо не врегулюють, хто за таких працівників сплачуватиме ЄСВ.

12.  Уточнено порядок отримання відпустки при народженні дитини (доповнення до ч. 1 ст. 77-3 КЗпП та ч. 1 ст. 19-1 ЗУ «Про відпустки»):

– встановлено строк надання відпустки – не пізніше 3-х місяців з дня народження дитини;

– для отримання матір’ю 14 календарних днів одноразової оплачуваної відпустки при народженні дитини потрібна заява матері дитини та свідоцтво про народження дитини, в якому зазначена відповідна інформація про батька дитини;

– уточнено, що така відпустка надається працівникам – одному із таких осіб: бабі або діду, або іншому повнолітньому родичу дитини, які фактично здійснюють догляд за дитиною, мати (батько) якої є одинокою матір’ю (одиноким батьком), на підставі заяви одинокої матері (одинокого батька) дитини.

Звертаємо увагу, що цими змінами також зменшили перелік документів, що подають батько дитини, який не є офіційним чоловіком матері дитини, та баба або дід дитини, мати чи батько якої є одинокими.

Про проведену роботу представників СПО об’єднань профспілок

 Поправки до законопроекту № 8313, який був прийнятий у першому читанні опрацьовувалися робочою групою, створеною Комітетом з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, за участі представників СПО об’єднань профспілок. Учасникам робочої групи від СПО профспілок вдалося відстояти певні державні гарантії щодо надання працівникам додаткових відпусток (творчої відпустки, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, відпустки на час профспілкового навчання). Водночас залишились без врахування істотні зауваження до законопроєкту, а саме:

– зміни до п. 3 ч. 1 ст. 12 розділу «Прикінцеві положення» ЗУ «Про організацію трудових відносини в умовах воєнного стану» – наділення роботодавців повноваженнями щодо введення обмежень (зокрема вибіркових, а тим більше не в умовах воєнного або надзвичайного стану) права працівників на збереження заробітної плати на період щорічної та додаткової відпусток;

– зміни до ст. 67 КЗпП України – визначення випадків перенесення вихідних та робочих днів, крім встановлених КЗпП, через індивідуальне договірне регулювання;

– зміни до ст. 252 КЗпП та ст. 41 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», та виключення ст. 15-1 ЗУ «Про відпустки» – зміни до положень щодо додаткової відпустки тривалістю до 6 днів для профспілкового навчання – видалено положення про збереження середньої заробітної плати за рахунок роботодавця.

Зокрема, Федерація професійних спілок України звернулась до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо конституційності Закону № 3494. Детальніше можна ознайомитись
за посиланням.

Опублікований матеріал разом з коментарями – це перестороги профспілки на звуження прав працівників та правову невизначеність, яка простежується в ухваленому нормативно-правовому акті.

У разі підписання Президентом України Закону № 3494, офіційні коментарі вже мають бути від профільних міністерств.