Прем’єр-міністру України
Азарову М.Я.


Шановний Миколо Яновичу!


Міністерство транспорту та зв’язку погодило передачу усіх підпорядкованих йому вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації у підпорядкування Міністерства освіти і науки України.


Таким чином, планується передати 3 галузеві вищі навчальні заклади III-IV рівнів акредитації сфери управління Мінтрансзв’язку та 13 навчальних закладів I-IІ рівнів акредитації (технікумів), що знаходяться у сфері управління Укрзалізниці, які готують фахівців для залізничного транспорту України.


Таке рішення не погоджувалось ні з Укрзалізницею ні з профспілкою. Більш того, подібні дії є нелогічними та непоступовими, оскільки лише у вересні цього року за наполяганням Укрзалізниці та активної позиції нашої профспілки Мінтрансзв’язку повернув технікуми залізничного транспорту у пряме підпорядкування Укрзалізниці.


Крім цього подібні дії не враховують чинних положень Законів України “Про освіту”, “Про вищу освіту”, “Про транспорт”, інших нормативно-правових документів і суперечать загальнодержавним програмам з демонополізації галузей економіки, антимонопольному законодавству та світовій практиці підготовки залізничників у навчальних закладах, які є невід’ємною складовою залізниці. Не враховується те, що за майже 200 років функціонування залізниць і вищих навчальних закладів залізничного профілю в Україні сформовано власну дієву систему підготовки кадрів, оскільки навчальні заклади завжди перебували у сфері управління залізничної галузі. При цьому така система галузевого навчання не суперечить Європейській моделі підготовки фахівців-залізничників. Майже в усіх європейських країнах (а ми, перш за все, орієнтуємося на Німеччину, Францію та Іспанію як найближчих до нас за обсягом залізничних перевезень) залізничні навчальні заклади відносяться не до центральних керівних органів, а, власне, безпосередньо до залізниць. Саме залізниці вирішують усі організаційні питання професійного навчання: перелік спеціальностей, тематичне наповнення курсів тощо.


    У цьому питанні не враховано також і негативний досвід країн СНД. Як показує аналіз, такі дії спричиняють втрату зв’язків між навчальними закладами та виробництвом, вилучення для навчання студентів іншого профілю частини побудованої і оснащеної залізницями для підготовки залізничників навчально-матеріальної бази, погіршення стану методичного забезпечення, втрату можливості проходження повноцінної виробничої практики і, як наслідок, невдоволення залізниць рівнем підготовки випускників та кадрової кризи в залізничній галузі.


На сьогодні залізничний транспорт України стоїть на межі глибокої кадрової кризи. Вже зараз залізниці відчувають гостру потребу в кваліфікованих фахівцях молодшого та середнього керівного складу та працівниках виробничих професій. Особливо гостро ця проблема стоїть для лінійних підприємств та їх підрозділів, територіально віддалених від великих населених пунктів. Якщо негайно не вжити термінових заходів для її вирішення, в той же час здійснюючи кроки до її поглиблення, залізничну галузь може очікувати кадровий колапс.


Слід також зважити, що Українська державна академія та Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту використовуються як база для понад 30 науково-дослідних лабораторій, центрів сертифікації технічних засобів залізничного транспорту тощо. У вищих навчальних закладах залізничного транспорту зосереджено наукові кадри, які працюють над новітніми розробками для галузі та оперативно впроваджують їх у виробництво. При цьому значна частина науково-дослідного обладнання, вагони-лабораторії та інше знаходяться на балансі підприємств залізничного транспорту та використовуються навчальним закладом спільно з залізницею і не можуть бути передані до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.


Не менш важливим є і соціальний аспект – при переході навчальних закладів в управління іншого міністерства викладачі і студенти позбавляються певних соціальних гарантій за Галузевою угодою, яка діє на залізничному транспорті і поширюється на них. Це неодмінно призведе до підвищення соціальної напруги й хвилі обурення як у трудових колективах залізниць, так і серед студентської молоді та викладачів галузевих вищих навчальних закладів.


З огляду на те, що залізнична галузь забезпечує національну безпеку України в сфері перевезень, а її діяльність пов’язана з високим ризиком матеріальних, моральних та людських збитків, імовірністю втрати Україною статусу транзитної держави, вважаємо за доцільне скасувати рішення про передачу відомчих навчальних закладів залізничного транспорту до сфери управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.


З повагою

Голова Федерації профспілок транспортників України,
Голова профспілки залізничників
і транспортних будівельників України  В.М.Ткачов