Звернення профспілки
залізничників і транспортних будівельників України до спілчан
28 грудня 2019 р. у Парламенті зареєстровано поданий Урядом законопроєкт «Про працю» (реєстр. № 2708), що був розроблений Міністерством розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства під керівництвом міністра Т.Милованова.
Із прийняттям цього законопроєкту Кодекс законів про працю України, закони України «Про оплату праці», «Про відпустки» втрачають чинність, а натомість трудові відносини всіх працюючих регулюватимуться «куцим» неоліберальним законом, 98 статей якого спрямовані передусім на захист роботодавця від (увага!) працівника.
Під гучними гаслами створення нібито балансу інтересів працівників і роботодавця, залучення інвестицій, спрощення входу-виходу з трудових відносин у поєднанні з ефективними механізмами захисту від раптової втрати роботи або пришвидшення пошуку нової та зниження рівня безробіття, в порушення Конституції України та основоположних міжнародних актів, ратифікованих Україною, в антинародному законопроєкті № 2708 владою пропонується, зокрема:
– звільнення працівників без будь-яких підстав, мотивацій, обґрунтувань, лише за бажанням роботодавця і без вихідної допомоги, навіть у період тимчасової втрати працездатності (ст. 35);
– наділення роботодавця необмеженими правами на звільнення працівника у зв’язку з порушенням ним трудового договору (ст. 36);
– скасування державної гарантії мінімальної заробітної плати на рівні не нижче прожиткового мінімуму та скасування індексації заробітної плати (ст.ст. 65, 67);
– впровадження надурочної роботи без обмежень на законодавчому рівні та зі скороченням доплати за таку роботу у п’ять разів (ст.ст. 48, 71);
– скорочення щотижневого безперервного відпочинку до 24 годин замість 42 (ст. 52);
– запровадження трудових договорів з нефіксованим робочим часом. Тобто, робота є – працівника викликають, немає – працівник сидить вдома і безоплатно очікує! (ст. 22);
– скасування додаткових оплачуваних відпусток: за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; за особливий характер праці; жінкам, які мають дітей до 15 років (ст. 54).
І це неповний перелік «покращень» для трудівників, але з наведеного вище впевнено можна стверджувати, що з прийняттям ганебного законопроєкту № 2708 працівники взагалі будуть позбавлені будь-якого правового захисту!
Крім того, паралельно з «реформуванням» трудових відносин відбувається наступ на права і гарантії діяльності профспілок. Головою Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Г.Третьяковою внесено проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо окремих питань професійних спілок)» (реєстр. № 2681 від 28.12.2019 р.), яким фактично знищуються профспілки як єдині правозахисні громадські організації.
Профспілка залізничників і транспортних будівельників України від імені майже 300-тисячного колективу працівників АТ «Українська залізниця», метрополітенів України, інших підприємств та організацій залізничного транспорту і транспортного будівництва висловила рішучий протест проти прийняття зазначених антисоціальних, антинародних законопроєктів. Відповідні звернення направлено до всіх владних структур.
Наша профспілка – за справедливу трудову реформу! У жодному разі доленосні для народу закони не повинні розроблятися та прийматися поспіхом, без попереднього обговорення в суспільстві. Цей процес має супроводжуватися виключно із залученням усіх сторін соціального діалогу, фахівців з трудового права та міжнародних експертів. І впливові міжнародні профорганізації солідарні з нами у цьому питанні та висловлюють свою підтримку нашій спільній боротьбі за трудові права.
Спілчани! Ви маєте зрозуміти, що влада не збирається відступати від своїх намірів, незважаючи на активну чітку позицію профспілок.
Тому закликаємо вас не вірити хибній інформації про переваги лібералізації трудових відносин, яку розповсюджують у засобах масової інформації або в соціальних мережах сучасні «реформатори» на кшталт Милованова. Адже за «солодкими» обіцянками і майстерно підготовленою інфографікою криється абсолютне нерозуміння особливостей трудових відносин, відсутність будь-якої орієнтації в реаліях, в яких нині живуть люди. Натомість переслідується чітка мета – швидке знищення всіх соціальних прав і гарантій для працівників, що вибудовувались десятками років. А замість цього – суцільні обіцянки покращення життя.
Чи варто так ризикувати, бо наслідки будуть невтішні! Ось тільки спитати буде ні з кого…
