Види сумісництва
Внутрішнє — коли трудовий договір на роботу за сумісництвом укладено за основним місцем роботи працівника. У разі внутрішнього сумісництва основною вважається посада з найбільшим обсягом виконуваних робіт порівняно з іншими посадами.
Зовнішнє — трудовий договір укладено на іншому щодо основної роботи підприємстві.
Організація та оплата праці за сумісництвом
Умовою роботи за сумісництвом є наявність у працівника основної роботи, а на підприємстві — вакансії. Сумісництво оформлюється наказом про прийняття на роботу, на сумісника поширюються всі права, гарантії та обов’язки, передбачені чинним законодавством, колективним договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Робота за сумісництвом виконується на умовах окремого трудового договору у вільний від основної роботи час. За кожною посадою (основною і за сумісництвом) тривалість робочого часу, порядок оплати праці, надання відпустки тощо має визначатися окремо. Облік використання робочого часу за посадою за сумісництвом ведеться окремо від обліку використання робочого часу за основною посадою. Заробітна плата нараховується за фактично виконану роботу.
Одержана за роботу за сумісництвом заробітна плата при підрахунку середнього заробітку по основній роботі не враховується (крім низки педагогічних, медичних і фармацевтичних працівників, перелічених у п. 10 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій).
Тривалість роботи сумісників, які працюють не на державному підприємстві, в установі, організації, може бути встановлена впродовж усього вільного від основної роботи часу, але не має перевищувати нормальної тривалості робочого часу, встановленої КЗпП. Проте працівник-сумісник не може виконувати одночасно роботу за сумісництвом та за основним місцем роботи.
Обмеження тривалості робочого часу працівників-сумісників, які працюють на державних підприємствах, передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93 р. № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій».
Трудова книжка ведеться за основним місцем роботи, за бажанням працівника до неї можуть бути внесені відомості про роботу за сумісництвом.
Надання відпусток
Щорічна відпустка за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві (п. 6 ч. 7 ст. 10 Закону України «Про відпустки»). Щорічна основна відпустка надається суміснику повної тривалості, тобто не може бути меншою 24 календарних днів за відпрацьований рік.
Сумісник, який працює на тому самому чи іншому підприємстві, має право на отримання компенсації за невикористану відпустку так само, як і основний працівник. Якщо тривалість відпустки за місцем роботи за сумісництвом менша, ніж за основним місцем роботи, сумісникам, за їхнім бажанням, в обов’язковому порядку повинна надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи (п. 14 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки»). Для цього сумісник має подати за місцем роботи за сумісництвом заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати.
Обмеження для роботи за сумісництвом
Згода адміністрації за місцем основної роботи не потрібна. Але відповідно до частини другої ст. 21 Кодексу законів про працю України обмеження щодо сумісництва можуть вводитися законодавством, колективним договором або угодою сторін (трудовим договором).
Зокрема, діють обмеження на роботу за сумісництвом для:
▪️ осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
▪️ працівників окремих професій та посад, зайнятих на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, додаткова робота яких може призвести до наслідків, що негативно позначаться на стані їхнього здоров’я та безпеці виробництва;
▪️ осіб, які не досягли 18 років, та вагітних жінок;
▪️ керівників державних підприємств, установ і організацій, їхніх заступників, керівники структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхніх заступників (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).
Сумісництво в АТ «Укрзалізниця»
Відповідно до Положення про оплату праці працівників АТ «Українська залізниця» робітники, професіонали, фахівці і технічні службовці мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати в неробочий час іншу роботу на умовах трудового договору. Основною умовою для прийняття на роботу за сумісництвом є наявність вакантної посади у штатному розписі.
Працювати за сумісництвом не мають права керівники та їх заступники всіх рівнів управління за винятком здійснення наукової, викладацької і творчої діяльності.
Час роботи обліковується у табелі обліку використання робочого часу; загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не може перевищувати половини місячної норми робочого часу.
Оплата праці сумісників здійснюється за фактично виконану роботу з нарахуванням відповідних доплат, надбавок (крім надбавки за вислугу років), премій та інших заохочувальних виплат, передбачених цим Положенням.
Необхідно розрізняти суміщення, сумісництво та виконання роботи тимчасово відсутнього працівника. Це різні поняття.
Про них – у наступних публікаціях.
Джерела:
Кодекс законів про працю України
Закон України «Про оплату праці»
Закон України «Про відпустки»
Закон України «Про запобігання корупції»
Постанова Кабінету Міністрів України від 03 квітня року 1993 № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій»
Постанова Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»
Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затверджене наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43
Положення про оплату праці працівників АТ «Українська залізниця»
Роз’яснення Управління Держпраці у Кіровоградській області «Про особливості роботи за сумісництвом»
