Пилове забруднення легень, вібраційна хвороба, ураження опорно-рухового апарату, зміни у нервовій системі, нейросенсорна приглухуватість – це неповний перелік наслідків роботи для здоров’я машиністів та їхніх помічників. Тому законодавство і передбачало для них можливість дострокового виходу на пенсію. Так є у низці європейських держав, так було і в Україні до 2017 р.
Втім, із запровадженням ганебного рішення законодавців нікуди не поділися негативні фактори, з якими нерозривно пов’язана професійна діяльність тих залізничників, хто недарма мав право на пенсію за вислугу років: вібрація, постійний шум, мороз і спека, перепад температур, інтенсивність інфрачервоного випромінювання, вплив шкідливих хімічних речовин тощо. Не зникли психофізіологічні фактори: сенсорне, емоційне і нервове навантаження, необхідність швидкої реакції, тягар відповідальності, стрес. Не змінюються й умови праці: технічний стан рухомого складу, швидкість руху, дільниці обслуговування.
Тож десятки тисяч працівників залізниці фактично «подарували» роботодавцю та Уряду, який є акціонером АТ «Укрзалізниця», відпрацьовані у таких умовах роки роботи без будь-яких компенсацій. Ці люди й надалі продовжують із року в рік втрачати здоров’я, але вийти на пенсію достроково не мають права, та й жодних пільг за це не отримують.
Аналіз причин аварій, катастроф, випадків травматизму та смерті, що сталися на залізничному транспорті після скасування права на пенсію за вислугу років, вказує на пряму залежність цих випадків від втоми та фізичного виснаження персоналу, який виконує обов’язки після настання віку чи відпрацювання певного стажу, що дає право виходу на пенсію за вислугу років. Працівники зазначених категорій становлять близько 15% загальної чисельності залізничників. Проте серед загальної кількості травмованих після 2017 р. працівників питома вага тих, хто працював на посадах (за професіями), які давали право на пенсію за вислугу років, збільшилась з 49,4% до 73%, а серед випадків зі смертельним наслідком частка представників цих категорій зросла до 50–60% загальної кількості постраждалих.
Профспілка залізничників і транспортних будівельників України виступала проти цих законодавчих змін ще в період їх підготовки – зверталася до Уряду і Президента, пікетувала Парламент. Попри це, антинародний закон було ухвалено. Тоді профспілка розгорнула кампанію за скасування тих норм, які протиправно погіршували трудові права працівників галузі. Відповідна петиція на сайті Верховної Ради набрала понад 25 тис. голосів, на вимогу профспілки було підготовлено відповідний законопроєкт, але його розгляду завадив розпуск Верховної Ради у 2019 р.
Водночас профспілка почала шукати інші правові механізми поновлення компенсації працівникам за передчасну втрату працездатності або професійної придатності, активно співпрацювала з народними депутатами. Зокрема, взяла учать у розробці законопроєкту № 2617 «Про запровадження програм пенсійного забезпечення за вислугу років».
Він передбачає виплату пенсій за вислугу років через недержавні пенсійні фонди за рахунок внесків роботодавців. Адже якщо підприємство отримує економічну вигоду від трудової діяльності працівників у несприятливих умовах, то і компенсувати потенційну шкоду для здоров’я належить йому. Законопроєктом передбачено компенсацію залізничникам за кожен відпрацьований місяць на робочих місцях за посадами і професіями, що раніше давали право на пенсію за вислугу років згідно зі ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Оскільки пенсії за вислугу років, які виплачувались із державного Пенсійного фонду України, скасовані, а їх відновлення та фінансування з державного бюджету неможливе, то виплату таких компенсацій планується здійснювати за рахунок коштів індивідуальних пенсійних накопичень, сформованих у недержавних пенсійних фондах. Фінансовою основою пенсійних накопичень працівника мають стати обов’язкові пенсійні внески роботодавця, сплачені ним на пенсійний рахунок працівника за кожен відпрацьований місяць (вислугу років) у несприятливих умовах. Ці суми будуть примножуватись за рахунок інвестиційного прибутку пенсійного фонду, а коли працівник буде готовий вийти на пенсію (у 50–59 років), він отримуватиме пенсійні виплати за вислугу років.
Наша профспілка ще у 2006 р. заснувала Професійний недержавний пенсійний фонд «Магістраль», який успішно працює і сьогодні. Сплата пенсійних внесків роботодавцями до фонду передбачена Галузевою угодою та пенсійними контрактами. Затверджено й відповідну пенсійну програму. Тому законопроєкт № 2617 підтримали члени профспілки. Його схвалив Комітет з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів і рекомендував для розгляду на пленарному засіданні Верховної Ради України. Проєкт двічі вносили до порядку денного, але народні депутати його так і не розглянули.
Профспілка неодноразово зверталася до Парламенту з вимогою розглянути законопроєкт № 2617, зокрема, відповідне Звернення затвердив 14 грудня минулого року VIII З’їзд профспілки.
Проте відповіді депутатів, в тому числі і на адресу найвищого профспілкового органу, поки не демонструють бажання народних обранців зменшити негативні наслідки скасування пенсій за вислугу років і компенсувати працівникам роки роботи в умовах, що спричиняють передчасну втрату працездатності.
Тому профспілка, не полишаючи співпраці з народними депутатами і комітетами Верховної Ради, шукає й інші шляхи запровадження для залізничників програми пенсійного забезпечення за вислугу років. Це питання можна врегулювати у рамках колдоговірних перемовин, зокрема щодо нового Колективного договору з АТ «Укрзалізниця». Проте укладати нові пенсійні контракти та сплачувати пенсійні внески за вже укладеними роботодавці та акціонер не поспішають. Тож понад 100 млн грн, які передбачалися на ці цілі у фінансових планах протягом 2015–2021 рр., так і не надійшли на рахунки залізничників. Як результат – втрачені пенсії та упущена вигода працівників.
З іншого боку, профспілка на рівні Кабінету Міністрів України ініціює впровадження пілотного проєкту додаткового пенсійного забезпечення за вислугу років для працівників державних підприємств залізничного та інших видів транспорту через недержавні пенсійні фонди відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення».
Тож попри небажання держави, роботодавця та акціонера АТ «Укрзалізниця» вирішувати гостру соціальну проблему, наша профспілка і надалі працює над її розв’язанням.
Олена Романова,
провідний фахівець з питань інформаційної роботи Ради профспілки
(підготовлено за матеріалами експерта з пенсійних систем Олександра Ткача)
