Профспілкою залізничників і транспортних будівельників України в рамках підготовки до засідання СПО об’єднання профспілок розглянуто розроблений Міністерством економіки України новий проєкт Трудового кодексу України і наголошено на необхідності його доопрацювання.
РИЗИКИ
– розбалансування трудових відносин в країні;
– нівелювання ролі держави в урегулюванні трудових відносин;
– значне звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод працівників;
– звуження ролі профспілок;
– юридична невизначеність щодо низки норм.
ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ від ПРОФСПІЛКИ
І. ЩОДО ПОГІРШЕННЯ ТРУДОВИХ ПРАВ ПРАЦІВНИКІВ
Частина 4 статті 54
У випадку необхідності зміни умов трудового договору одночасно з 5 та більше працівниками, такі зміни можуть запроваджуватися актом роботодавця, без укладення нового трудового договору або внесення змін до діючого. В такому випадку акт роботодавця є невід’ємним додатком до трудового договору. Працівник повідомляється про такі зміни протягом 7 днів до набрання чинності таким актом роботодавця. На відміну від чинної норми ст. 32 КЗпП, згідно з якою зміна істотних (не всіх) умов праці запроваджується роботодавцем після повідомлення працівника про такі зміни не пізніше ніж за два місяці.
Частина 3 статті 84
Впровадження надурочної роботи обмежується граничними нормами, проте становить 360 годин на календарний рік (ч. 3 ст. 84 проєкту ТКУ).
Зверніть увагу, що кількість надурочних годин протягом календарного року роботи втричі перевищує кількість таких годин роботи згідно з чинним КЗпП.
Частина 6 статті 92
Випадки залучення працівників до роботи у вихідний день (у період щотижневого відпочинку) пропонується встановлювати колективним та/або трудовим договором. Наразі такі випадки встановлюються ст. 71 КЗпП.
Частина 4 статті 92
Частина 4 ст. 64 проєкту ТКУ, якою регулюється порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника, на відміну від чинної норми ст. 38 КЗпП, не передбачає переліку поважних причин, за яких працівник може розірвати трудовий договір в строк, який він просить. При цьому зазначається, що такий перелік може бути передбачено трудовим та/або колективним договором.
Відсутність такого переліку позбавить працівника права звільнитися за власним бажанням у строк, про який він просить.
Стаття 68
З’являється нова норма розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця – у зв’язку з одноразовим грубим порушенням працівником умов трудового договору (ст. 68 проєкту ТКУ). Перелік умов трудового договору, порушення яких є підставою для його припинення, визначається у трудовому договорі.
Тобто роботодавцю надано право самостійно, без будь-яких законодавчих обмежень, встановлювати підстави звільнення працівника.
Стаття 91
Статтею 91 проєкту ТКУ регламентується облік трудової діяльності, проте всупереч п. 17 Рекомендації МОП № 166 не передбачено, що працівник, з яким було припинено трудові відносини, повинен мати право на отримання від роботодавця, на своє прохання, посвідки із зазначенням дати початку та припинення з ним трудових відносин і виду (видів) роботи, яку він виконував.
Зауважимо, що у ст. 49 КЗпП якраз це входить в обов’язок роботодавця.
Стаття 69
При врегулюванні в проєкті ТКУ правил звільнення працівників за ініціативою роботодавця порушуються вимоги ст. 22 Конституції України. Зокрема, ст. 69 дозволяє роботодавцю звільнити працівника через тимчасову непрацездатність протягом більш як 80 робочих днів підряд або 100 робочих днів протягом робочого року.
Це звужує трудові права працівників порівняно з чинними нормами КЗпП (п. 5 ст. 40), якими дозволено звільнити працівника з цих підстав після чотирьох місяців тимчасової непрацездатності.
Стаття 94
Зникають такі види додаткових відпусток, як: додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, додаткова відпустка за особливий характер праці, творча відпустка, відпустка для підготовки для участі в змаганнях, а також деякі соціальні відпустки. Це суперечить ст. 4 Закону «Про відпустки».
ІІ. ЩОДО ЗВУЖЕННЯ РОЛІ ПРОФСПІЛОК
Насамперед, у проєкті ТКУ взагалі відсутній розділ щодо участі профспілок в управлінні підприємствами, установами, організаціями. Порівняно з чинним законодавством працівників таким чином позбавляють права впливати на важливі процеси.
Наприклад, немає обов’язку роботодавця погоджувати з профспілками звільнення працівників з ініціативи роботодавця, на відміну від чинної норми ст. 43 КЗпП. Проєктом ТКУ пропонується лише надавати представникам працівників інформацію та копії документів, що підтверджують наявність законних підстав, не пізніше ніж за 6 днів до запланованої дати звільнення. Надалі представники працівників мають право на проведення консультацій, проте в разі недосягнення домовленостей з роботодавцем працівник звільняється незалежно від позиції та аргументів захисту.
Запровадження, зміну і перегляд норм праці проєктом ТКУ пропонується провадити роботодавцю без погодження з профспілками порівняно з чинною норму ст. 86 КЗпП, де це можливо тільки за погодженням з профспілковим комітетом.
Статті 84, 92
За проєктом нового ТКУ не передбачено отримання дозволу від профспілкового комітету при залученні працівника до надурочної роботи, роботи у вихідний день (статті 84, 92 проєкту ТКУ). У КЗпП це передбачено статтями 64, 71.
ІІІ. ЩОДО ІНДИВІДУАЛЬНИХ ТРУДОВИХ СПОРІВ
Статті 191–195
Порівняно із КЗпП (статті 221–241) розділ про індивідуальні трудові спори проєкту ТКУ (статті 191–195) зменшено з 20 статей до 5(!)
Частина 1 статті 192 та частина 1, 3, 6 статті 194
У ч. 1 ст. 192 та ч. 6 ст. 194 проєкту ТКУ при трудових спорах не визначено до якого суду звертатися. Водночас ст. 221 КЗпП чітко визначено, до якого суду звертатися (підсудність справ). Також збільшено ризик неприйняття рішення комісією по трудових спорах (2 реч. ч. 1 ст. 194 – незгода хоча б одного з членів комісії), водночас у ст. 227 КЗпП – таке рішення приймається більшістю голосів.
Крім того, у питаннях індивідуальних трудових спорах ВІДСУТНЯ низка важливих норм, які наразі містяться у ст. 228, 231–241-1 КЗпП (оскарження рішення комісії по трудових спорах, порядок та строки розгляду спорів у суді, оплата вимушеного прогулу, поновлення на роботі та зміна причин звільнення тощо).
ІV. ЩОДО ПРИЗУПИНЕННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ ЗА ІНІЦІАТИВОЮ ПРАЦІВНИКА
Профспілка вважає, з огляду на досвід роботи над проєктами ТКУ, ЗУ «Про працю» тощо, зважаючи на нерівність можливостей працівника та роботодавця доцільно впроваджувати норми щодо призупинення дії трудового договору не лише зі сторони роботодавця, але і працівника: це можливість призупиняти трудовий договір у разі невиплати заробітної плати своєчасно та в повному обсязі. Відповідно це зменшить і кількість страйків.
Стаття 60
Як пропозиція, у ст. 60 проєкту ТКУ (призупинення дії трудового договору) слід передбачити можливість працівника призупиняти дію трудового договору у разі затримки виплати йому заробітної плати більше ніж на 15 днів.
V. ЩОДО СТРАЙКІВ БЕЗ ПОПЕРЕДНЬОГО ПРОВЕДЕННЯ ТРУДОВОЇ МЕДІАЦІЇ ТА/АБО ТРУДОВОГО АРБІТРАЖУ
Частина 4 статті 221
Запропоновані у проєкті ТКУ норми щодо права на страйк без примирних процедур (ч. 4 ст. 221), по суті, частково легалізують заборгованість перед працівниками і посягають на право приватної власності, яке гарантовано Конституцією України. Ці норми легалізують затримку виплати заробітної плати працівника, якщо розмір заборгованості менше двох середньомісячних заробітних плат для 50% і більше від середньооблікової кількості штатних працівників за підсумками місяця.
Ці нововведення також будуть обмежувати право на страйк у часі, бо затримка прив’язується не до строку, а до розміру заборгованості. На думку профспілки, умови для працівників мають бути реальними, досяжними, з прив’язкою до часу, а не розміру заборгованості.
VІ. ЩОДО ОБМЕЖЕННЯ ПРАВА ПРАЦІВНИКІВ ТРАНСПОРТУ НА СТРАЙК
Стаття 232
У ст. 232 проєкту ТКУ встановлюються особливі умови участі у страйку деяких працівників, які визначаються на підставі положень ч. 4 ст. 9 Закону України «Про критичну інфраструктуру», до якої належить і транспортне забезпечення (пасажирські залізничні перевезення, вантажні залізничні перевезення, експлуатація та технічне обслуговування залізниці, забезпечення роботи вокзалів та вузлових станцій). Перелік підприємств, установ, організацій, на яких визначаються взаємні зобов’язання роботодавця та працівників щодо виконання мінімально необхідного обсягу робіт та послуг, який має бути забезпечено окремими працівниками (в межах їх трудової функції) в ході проведення страйку, затверджується Урядом.
Вважаємо, що визначити мінімально необхідний обсяг робіт та послуг на підприємствах, зокрема транспорту, є практично неможливим.
Працівників транспорту знову хочуть обмежити в праві на страйк. І це означає, що страйк на транспорті буде заблокований на десятиліття.
Зауважуємо, що 18.10.2022 р. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» були внесені зміни в ст. 18 Закону України «Про транспорт» – страйк на підприємствах транспорту застосовується відповідно до Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».
Отже, після виконання рішень Європейського суду з прав людини наші законодавці відновили наміри обмежити працівників транспорту на страйк. І не лише їх.
Пропозиції та зауваження до проєкту Трудового кодексу України листом від 19.01.2024 № 56/04 направлено Спільному представницькому органу репрезентативних всеукраїнських профспілок на національному рівні.
За результатами засідання СПО об’єднань профспілок 22.01.2024 р. сформульовано правовий висновок, який направлено першому віце-прем’єр-міністру України – Міністру Юлії Свириденко, в Міністерство економіки України та СПО сторони роботодавців на національному рівні. Опубліковано на офіційному сайті СПО.
Нагадаємо, що розробка Міністерством економіки України саме проєкту Трудового кодексу України передбачено пп. 4 п. 3 розділу ІІ ЗУ «Про дерадянізацію законодавства України» від 21 квітня 2022 р. № 2215-ІХ.
