У зверненнях зазначено, що цей План заходів є майже ідентичним до відповідних проєктів заходів на 2019–2021 та 2020–2022 рр. з реалізації Національної транспортної стратегії України на період до 2030 р., котрі готувались Мінінфраструктурою у 2019-му. Профспілка неодноразово вже надсилала через СПО профспілок свої зауваження та пропозиції до цих проєктів на етапі погодження, проте розробник їх фактично повністю проігнорував. У підсумку отримали формальний документ, нездатний забезпечити ефективне використання наявних ресурсів (що суперечить поняттю «стратегія») для сталого розвитку транспортної галузі в цілому та її залізничної складової зокрема.
Тому вкотре наголошено на необхідності врахування у Плані заходів таких зауважень та пропозицій:
1. У документі не передбачено державного фінансування ні на оновлення рухомого складу, ні на будівництво й реконструкцію магістральних залізничних ліній, всупереч вимогам ст. 10 Закону України «Про залізничний транспорт» та стратегічним завданням розвитку транспорту, визначених Національною транспортною стратегією, затвердженою розпорядженням Кабміну № 430 від 30.05.2018 р.
Водночас відповідно до пунктів 59, 62, 81, 85 (пп. 2 і 3), 91 Плану заходів усі витрати з оновлення залізничного рухомого складу (тягового та пасажирського), інноваційного розвитку високошвидкісного залізничного руху, запровадження інтелектуальних транспортних систем тощо вкотре плануються за рахунок грантових, кредитних і насамперед – власних коштів АТ «Укрзалізниця».
Така тенденція системного ігнорування законодавчих засад щодо бюджетного фінансування залізниці як стратегічної галузі свідчить про усунення як профільного міністерства, так і Уряду від вирішення нагальних проблем залізничного транспорту.
2. У разі запровадження вертикально інтегрованої системи управління та відокремлення оператора інфраструктури від вантажних та пасажирських перевезень при завершенні структурної реформи АТ «Укрзалізниця» (п. 12 Плану заходів) має бути врахований як позитивний, так і негативних досвід інших країн Європи. Тобто, процес передусім вимагає законодавчого забезпечення, а також злагодженої роботи усіх учасників (насамперед, висококваліфікованих залізничників).
Разом із безпекою перевезення вантажів та пасажирів робота залізничного транспорту передбачає забезпечення ще й національної безпеки країни. Тому розглядати будь-яку можливість реформування стратегічної галузі, що може призвести до потенційної руйнації сталої роботи залізничного транспорту в умовах надзвичайного стану, є несвоєчасними та навіть злочинним.
До того ж наші профспілкові організації та багатотисячний колектив АТ «Укрзалізниця» непокоїть під час реформування та «дроблення» Товариства збереження усіх норм та соціальних гарантій, передбачених працівникам і пенсіонерам-залізничникам Галузевою угодою та колективними договорами підприємств залізничного транспорту. Адже вже зараз, під час створення нових вертикально інтегрованих структур АТ, виникають питання щодо колективно-договірного регулювання новоутворених філій.
3. За Національною транспортною стратегією у Плані заходів має бути передбачено дієві кроки до зниження податкового навантаження на суб’єктів-перевізників, що суттєво покращить фінансовий та соціально-економічний стан на підприємствах залізничного транспорту. Зокрема такі, як:
• встановлення мінімального рівня податку на землі залізничного транспорту та охоронні зони, визначені відповідно до ст. 6 Закону України «Про залізничний транспорт» або його повне скасування за прикладом провідних європейських країн;
• зниження рівня податку на прибуток АТ «Укрзалізниця» не менш як наполовину;
• забезпечення органами місцевого самоврядування 100% компенсації витрат, понесених АТ «Укрзалізниця» за перевезення пільгових категорій пасажирів – громадян України;
• забезпечення виділення коштів на підтримку залізничного транспорту з Державного дорожнього фонду (у межах коштів акцизного податку, що сплачує Товариство при закупівлі пального);
• скасування пільгових тарифів на вантажні перевезення тощо.
4. Затверджене Національною транспортною стратегією завдання «надання права громадськості на здійснення контролю за якістю виконання робіт та цільовим використанням коштів» не може бути забезпечене у формі передбачених заходів, а запропоноване «впровадження незалежних наглядових рад на підприємствах державного сектору економіки, систем управління ресурсами підприємств, публічного моніторингу та системи звітності про діяльність та отримані результати» не є достатнім для здійснення належного громадського контролю.
Тож для реалізації вказаного стратегічного завдання слід залучати громадські організації, у тому числі представників профспілок, до складу незалежних наглядових рад підприємств.
5. Передбачити внесення змін до ст. 18 Закону України «Про транспорт» та приведення її норм у відповідність до ст. 44 Конституції України, ст. 18 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», Європейської соціальної хартії (ETS № 163), ратифікованої Україною 21.12.2006 та згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 02.10.2014 у справі «Веніамін Тимошенко та інші проти України».
6. Внести на розгляд Верховної Ради України законопроєкт щодо відновлення права окремих категорій залізничників на пенсійне забезпечення за вислугу років. За основу взяти законопроєкт від 28.12.2019 р., № 2617, розроблений за результатами розгляду електронної петиції профспілки до Парламенту, яка набрала понад 25 тис. голосів, знайшла підтримку у більшості фракцій та отримала позитивний висновок профільного комітету.
7. Окремо звернути увагу на неодноразові наші пропозиції до проєкту Закону «Про залізничний транспорт України» (№ 1196-1 від 06.09.2019 р.), що також залишились без належної уваги з боку Уряду, Мінінфраструктури та профільного Комітету з питань транспорту та інфраструктури Верховної Ради України.
Тож Кабінет Міністрів та Міністерство інфраструктури, дотримуючись принципів соціального діалогу та партнерства, мають розглянути зауваження та пропозиції профспілки задля подальшого доопрацювання Плану заходів з реалізації Національної транспортної стратегії України на період до 2030.
