Від початку березня робота нашої територіальної профорганізації зосереджена на евакуації сімей залізничників − жінок з дітьми та батьків. Наймолодшому пасажиру тоді виповнилося всього лише дев’ять днів від народження, а найстаршою була жінка поважного віку, якій вже майже 90. У перший же день окремо виділені три вагони евакуаційного поїзду заповнилися вщент (за нашими даними на сьогодні загалом евакуйовано 1200 осіб, з яких тільки 5 березня − 360). Ніхто не скаржився на кількість людей у купе, головне − потрапити у безпечніші регіони.
Засоби масової інформації тоді часто писали про величезні черги, які утворилися на центральному вокзалі міста, а ми завдяки керівництву регіональної філії, дирекції, пасажирського вагонного депо Запоріжжя-1, вокзалу та станції, змогли залізничникам значно допомогти. Цьому передувала проведена профкомами кропітка робота: спочатку дали оголошення на місцях, далі були сформовані заявки хто і якими поїздами прямуватиме, і обов’язково слід відзначити необхідність консультування людей щодо варіантів поселення.
Кількість охочих евакуюватися була величезною. Хтось вирішив їхати у західні регіони, хтось за кордон. Добре, що завдяки Голові профспілки О.Семеруню і його домовленостям з міжнародними профспілковими партнерами у нас, зокрема, з’явилися можливості для розміщення сімей в Румунії та Литві. Крім того, консультували тих, хто вирушав у Польщу.
Таке пікове навантаження тривало упродовж двох тижнів. А коли відкрилися гуманітарні коридори, вдалося евакуювати ще й сім’ї залізничників з Полог і Маріуполя.
Найважче мамам з маленькими дітьми та людям з обмеженими можливостями. Їм, звичайно, під час посадки надавалася перевага.
З допомогою Запорізької облдержаміністрації на вокзалі було розгорнуто спеціальний намет, облаштований усім необхідним для обігріву, адже у ті дні стовпчик термометра опускався до 17 градусів морозу. Для немовлят туди закуплено памперси та вологі серветки, а завдяки волонтерським організаціям організовано харчування.
Зараз ситуація змінилася, адже чимало людей виїхало. Тому і ми вже більше зосередилися на іншому – наразі відпрацьовуємо логістику для доставки гуманітарної допомоги залізничникам у Пологи та Маріуполь. Вдячні нашим профспілковим партнерам з Румунії, які забезпечили нас продуктами тривалого зберігання. Після обговорення з профкомами вирішено організувати їх відправку пологівчанам-залізничникам, які найбільше цього потребують, а також пенсіонерам. З розподіленням обіцяли допомогти відділи кадрів на місцях.
Також від міжнародних організацій МФТ і ЄФТ очікуємо партію гуманітарної допомоги, зокрема лікарських засобів і медичних виробів.
Зараз ніхто не думає про втому, усі залізничники працюють в напруженому режимі, бо треба рятувати людей. Зараз участь кожного відчутна. Спільними зусиллями вирішуємо чимало питань. І наша «молодіжка», на чолі з її лідером Катериною завжди активно долучається до усіх процесів і відшуковує різні можливості, щоб допомогти, як-от було з теплим одягом для залізничників.
Тож разом продовжуємо долати нові виклики, з якими раніше ніколи не стикалися. І разом наближаємо таку очікувану Перемогу!
