З початком війни в Україні багато що змінилося. Однак незмінним залишилося бажання окремих законотворців нівелювати права працівників, особливо через одностороннє втручання роботодавців в колективні договори.

Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (№ 2136-ІХ), Закон України «Про колективні угоди та договори» № 2937-IX, проєкт Трудового кодексу України – що в них спільного щодо цієї норми? Давайте покроково розбиратися.

Крок 1: «Швидка допомога» для бізнесу – удар по трудових правах працівників

У березні 2022-го, лише за один день, Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (№ 2136-ІХ). Навряд чи з такою швидкістю його повністю прочитали, щоб передбачити усі наслідки впровадження. Стаття 11 цього Закону фактично надала роботодавцям «ліцензію на свавілля», коли В ОДНОСТОРОННЬОМУ ПОРЯДКУ ПОЧАЛОСЯ ЗУПИНЕННЯ ДІЇ ОКРЕМИХ НОРМ КОЛЕКТИВНИХ ДОГОВОРІВ. На перший погляд, це рішення мало б сприяти адаптації до складних воєнних умов, однак, насправді, це дало «зелене світло» безкарному порушенню прав працівників.

Прикладом цьому є АТ «Укрзалізниця», де відразу скористалися можливістю і без погодження з профспілками чи представниками працівників призупинили/зупинили дію окремих положень близько 700 колективних договорів структурних/виробничих підрозділів по всій країні, навіть в тих регіонах, де не ведуться активні бойові дії.

Існування військової агресії як обставини невідворотної сили не піддається сумніву, водночас у кожній конкретній ситуації слід доводити наявність причиново-наслідкового зв’язку між виникненням цієї обставини та відсутністю змоги виконувати АТ «Укрзалізниця» договірні зобов’язання, у тому числі передбачені колективними договорами (враховуючи мільярдні прибутки, неодноразово озвучені керівництвом компанії).

Відсутність виплат, передбачених колективними договорами, не лише позбавляє працівників законних доходів, а й підриває бюджет країни та місцеві бюджети. Адже ці кошти мали б стати частиною податкових надходжень та військового збору (18% + 1,5%), яких тепер немає. Це на рівні держави, а на рівні компанії низький рівень заробітної плати та недоплата за колдоговорами призводить до масового відтоку кваліфікованих кадрів в АТ «Укрзалізниця».

Крок 2: План на майбутнє

У лютому 2023-го Верховна Рада Україна не втратила можливості підготувати підґрунтя для подальших обмежень прав працівників, прийнявши Закон України «Про колективні угоди та договори» (№ 2937-IX). Його нововведення мають вступити в силу через шість місяців після завершення воєнного стану. Але найцікавіше – це частина 2 статті 18 (угоди) та частина 2 статті 26 (договори) цього Закону, які дозволять роботодавцям ЗУПИНЯТИ ДІЮ КОЛЕКТИВНИХ УГОД/ДОГОВОРІВ В УМОВАХ ФОРС-МАЖОРУ. І це не жарт, бо поняття «форс-мажор» настільки розмите, що під нього може підпадати все.

І що найважливіше – роботодавцю непотрібно буде обговорювати це ані з працівниками, ані з профспілками. Секрет цього Закону в тому, що там не уточнюється, які саме норми можна зупиняти. Іншими словами, закладено новий формат трудових відносин – колдоговір, який можна «вимкнути» за бажанням однієї сторони.

Крок 3: Майбутній Трудовий кодекс

Не зупиняючись на досягнутому, законотворці намагаються закласти аналогічні норми у проєкт Трудового кодексу України, який розробляється з січня 2024 року. Запропонований Трудовий кодекс, який має захищати права працівників, натомість містить численні положення, які ДОЗВОЛЯТИМУТЬ ЗУПИНЯТИ ДІЮ КОЛЕКТИВНИХ УГОД/ДОГОВОРІВ ЗА ПЕРШОЇ Ж НАГОДИ.

Висновок: боротьба з профспілками чи боротьба з власним майбутнім?

Складається враження, що законодавці цілеспрямовано намагаються усунути профспілки з процесу прийняття рішень щодо колдоговорів і зменшити гарантії оплати праці працівників. Їх не влаштовує, що профспілки контролюють законність дії роботодавців щодо виплат за колдоговорами.

Тож постає питання: чи насправді наші законотворці прагнуть відновлення країни, чи все ж – побудувати майбутнє без прав для тих, хто працює? В такому разі чи будуть в Україні створені умови для праці, щоб українці поверталися додому, а не навпаки?

Боротьба Профспілки залізничників і транспортних будівельників України в цьому напрямі:

  1. Правова допомога членам профспілки при зверненні до суду та супровід сотень судових справ.
  2. Робота з державними та контролюючими органами щодо припинення порушень зі сторони роботодавця.
  3. Участь у роботі Спільного представницького органу об’єднань профспілок при опрацюванні проєкту Трудового кодексу України від Мінекономіки та керівництва Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів.
  4. Ініціювання скасування через суд рішень АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 та 27.06.2024 щодо призупинення/зупинення дії окремих положень колдоговорів в АТ «Укрзалізниця».
  5. Ініціювання перед народними депутатами внесення змін до статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-ІХ.