Залізничники в Україні продовжують працювати в умовах воєнного стану. Як і на початку війни, коли перші обстріли прийшлися на залізничне полотно, так і зараз ворог продовжує обстрілювати об’єкти критичної інфраструктури. Є поранені серед працівників, на жаль, є й загиблі. Питання забезпечення засобами захисту, насамперед, тих залізничників, які щодня працюють в небезпечних зонах або залучаються до відновлювальних робіт, залишається так і невирішеним.
Про проблемну ситуацію у структурних та виробничих підрозділах на прикладі господарства перевезень і комерційної роботи ми запитали у голови первинної профспілкової організації залізничників Запорізької дирекції залізничних перевезень, голови професійної секції служб перевезень і комерційної роботи Ради профспілки Тетяни Вербовецької.
– Тетяно Владленівно, розкажіть про умови, в яких зараз працюють Ваші колеги на станціях в Запоріжжі?
– Від початку повномасштабного вторгнення ворог окупував більшу частину Запорізької області. Тому десятки станцій опинились на непідконтрольній території. Роботу станцій прифронтових територій, які не дістались ворогу, забезпечують залізничники, які продовжують виконувати свої посадові обов’язки і які не виїхали із Запоріжжя. Бо ми ж розуміємо, що багато людей перемістилися країною або знайшли прихисток за кордоном.
Складачі поїздів, сигналісти й інші залізничники, які працюють на колії, я кажу про ту структуру, де я є головою первинки, працюють в надскладних умовах через наближення до лінії фронту. Щодня вони ризикують життям і ймовірність отримання поранень, передусім уламкових, дуже висока. Ми маємо їх убезпечити, ми маємо дати їм засоби захисту, щоб запобігти ушкодженням.
– Ви неодноразово порушували це питання на засіданнях професійної секції служб перевезень і комерційної роботи Ради профспілки. Чи є якісь зрушення в цьому напрямі?
– На першому ж засіданні секції, яку ми зібрали в жовтні 2022-го, червоною лінією озвучили цю проблему. «Працівникам невідкладно потрібен захист!» Ми наполягали на бронежилетах, шоломах та захисних окулярах. Це ж було наголошено в пропозиціях, які ми надіслали разом з протоколом. До речі, серед наших пропозицій було створення спільної комісії. Знаю, що це питання порушувалось не тільки на нашій секції, а й у локомотивників, вагонників та й інших господарствах. Проте ніхто конкретної відповіді не дав. Так само і по бомбосховищам. Досі багатьом працівникам немає де ховатися. Коридор підприємства – це не укриття в нашому регіоні. Це питання теж потребує негайного вирішення на рівні регіональної філії та керівництва АТ «Укрзалізниця».
– На Вашу думку, якщо говорити про засоби захисту, які саме шоломи та бронежилети необхідні? Можливо, якого класу захисту? Якої ваги, якщо це бронежилет?
– Давайте будемо думати логічно. Ми неодноразово своїм колегам, які у лавах Збройних Сил України, купували бронежилети, так само і кевларові шоломи. Вже щось розуміємо. Я впевнена, що це ж робили й інші наші профспілкові організації. Головне, щоб це був надійний захист, тобто відповідно сертифіковані та із сучасних матеріалів – полегшеної ваги, а не 18–19 кг, в яких ані машиніст, ані вагонник не зможе працювати повну зміну. Це мають бути бронежилети до 8–9 кг.
– Чи траплялись у Ваших підрозділах випадки, коли працівники зазнали саме уламкових поранень?
– Так. Відразу згадую випадок, коли в минулому році під час ракетного обстрілу наш складач поїздів під час маневрів отримав уламкове поранення в голову. Вижив, отримав першу групу інвалідності. Але, для розуміння, кілька уламків так і залишились в його голові, бо неоперабельні. А якби він був у кевларовому шоломі, коли закінчував маневри? Можливо, і поранення не були б такими тяжкими. Знаю про схожі випадки на Південній залізниці. Звичайно, 100% гарантії ніхто не зможе дати, але є певна впевненість, що це зможе врятувати життя. А життя – це найцінніше. У нас зараз більш як 10 тисяч залізничників боронять нашу країну. Це дуже відчутно для роботи Укрзалізниці. В умовах дефіциту кваліфікованих кадрів питання збереження життя і здоров’я працівників – надважливе. І це треба вирішувати негайно. Як і питання укриттів під час повітряної тривоги. Нехай вони будуть мобільні, але вони мають бути обов’язково. А поки люди не відчувають себе в безпеці, що їх триматиме?..
Питання забезпечення працівників засобами захисту в умовах воєнного часу постійно порушувалось на різних наших профспілкових заходах. Ще в 2022-му на цільові кошти, виділені АТ «Укрзалізниця», профспілка закупила і передала 24 комплекти, які складалися з шоломів, бронежилетів та захисних окулярів, локомотивним бригадам регіональної філії «Донецька залізниця», в локомотивне депо Миколаїв для оборотного депо Херсон і в Кривий Ріг для оборотного депо Нікополь. Але таких комплектів потрібно тисячі. Залізничникам потрібен залізний захист.
За нашою інформацією, Укрзалізниця вже робить кроки у вирішенні цього питання. Профспілка разом з міжнародними партнерами зі свого боку надає всебічну допомогу, щоб прискорити цей процес.
