У грудні 2025 року в Дніпрі завершився Кубок України з настільного тенісу. Однією з найяскравіших його зірок стала Уляна Дронова – спортсменка-залізничниця, володарка Кубка України з настільного тенісу, яка підкорила одразу кілька дисциплін – серед жінок, жіночий парний розряд, змішаний парний розряд. Ми поспілкувалися з нею про шлях до перемоги, любов до спорту та поєднання професії й змагань.
Оскільки Уляна не лише титулована спортсменка, а й працівниця залізниці, розмову ми розпочали з її професійного шляху.
— Уляно, розкажи, де працюєш на залізниці і яку посаду обіймаєш?
— Я працюю на Харківському вокзалі в лаунж-зоні, яка, до речі, нещодавно відкрилася. Моя робота пов’язана з комфортом пасажирів і організацією простору.
— А взагалі, як давно ти пов’язала своє життя із залізницею?
— В залізничній родині я вже другий рік, а саме на цю посаду перейшла влітку.
— Скільки ж тобі років і як довго настільний теніс є частиною твого життя?
— Зараз мені 21, настільний теніс зʼявився в моєму житті ще у сім років. Іноді я сама думаю про це і не можу повірити, наскільки тісно ми з ним пов’язані, якою невідʼємною частиною мене і мого щоденного життя він став.
— Пам’ятаєш свій перший контакт із ракеткою? Хто надихнув тоді взяти її в руки?
— З раннього дитинства батьки привчали мене до активного, спортивного способу життя. Спочатку я займалася танцями, згодом – гімнастикою та стрибками на батуті. Батутний зал знаходився поруч із залом настільного тенісу, і щоразу, приходячи на тренування, я зупинялася біля вікна та із захопленням спостерігала, як тренуються діти й дорослі.
Батьки помітили мій інтерес і вирішили записати мене до секції настільного тенісу. Так у сім років і почалася моя тенісна історія – спочатку з цікавості, а згодом із відчуттям, що це справді моє.
З роками до тренувань додалися навчання та робота. Але, як зізнається спортсменка, усе тримається на внутрішній дисципліні та підтримці оточення.
— Як тобі вдається поєднувати роботу та спорт – де знаходиш час і сили для регулярних тренувань?
— З дитинства мені доводиться поєднувати спорт з іншими сферами життя – так виглядає реальність професійного спортсмена. Раніше це була школа, сьогодні – університет і робота. Насправді питання не стільки в часі, скільки у внутрішній дисципліні та бажанні. Коли є чітка мета, можливості завжди знаходяться, навіть у дуже насиченому графіку.
Я дуже вдячна керівництву на роботі за розуміння та підтримку. Є періоди, коли потрібно виїжджати на змагання, турніри, коригувати робочий графік, але до моєї спортивної діяльності завжди ставляться з повагою та йдуть назустріч. Така довіра й підтримка додають мотивації та відповідальності – хочеться показувати результат не лише у спорті, а й у всіх інших сферах життя.
— А коли почала виступати на офіційних турнірах?
— Виступати на турнірах я почала досить рано – практично одразу після того, як здобула базову тенісну підготовку. Для зростання спортсмена важливо не лише відпрацьовувати елементи на тренуваннях, а й застосовувати їх безпосередньо в ігрових умовах.
Спочатку це були внутрішні змагання та турніри вихідного дня серед спортсменів залу, де я тренувалася. Згодом – чемпіонати Харківської області, потім чемпіонати України. Наступним важливим етапом стали міжнародні змагання, які дали можливість грати з суперниками різного стилю та рівня, отримувати безцінний досвід і по-іншому подивитися на свій рівень гри. Кожен етап був логічним кроком уперед і формував мене як спортсменку.
— Кубок України 2025 – це дебют на таких змаганнях чи вже маєш певний досвід?
— Якщо говорити саме про Кубок України, це вже не дебют для мене – вперше я виграла його у 2023 році, у 2025-му здобула перемогу вдруге і стала вже абсолютною чемпіонкою.
Звісно, це не єдині мої досягнення: я багаторазова чемпіонка та призерка України, майстер спорту, а також доходила до чвертьфіналу чемпіонату Європи. За стільки років у спорті накопичилося багато досвіду, але кожну перемогу я відчуваю як щось особливе і радію їй так само щиро, наче перший раз.
— Як готувалася до цього Кубка – чи були якісь особливі моменти або випробування на шляху до перемоги?
— Готувалася я так само, як і до будь-яких інших змагань – тренування, робота над технікою та тактикою, фізична підготовка. Спеціальних «фішок» чи надзвичайних моментів на шляху до цього Кубка не було – для мене важлива стабільність і системність у підготовці. Саме це дозволяє підходити до змагань впевнено та показувати хороший результат.
— А як тебе зустріли та привітали колеги-залізничники в Харкові, коли ти привезла Кубок?
— Це були дуже щирі емоції та теплі привітання. Я навіть можу сказати більше – під час самих змагань керівництво щодня дзвонило мені, цікавилося результатами, бажало успіхів, підтримувало та хвилювалося за мене.
Я дуже вдячна за таку увагу та підтримку – для мене, як для спортсменки, це неймовірно важливо. Відчуття того, що твої досягнення цінують і переживають разом із тобою, додає мотивації та сили.
— Чи є якісь ще спортивні цілі, які ти ставиш перед собою в майбутньому?
— Спортивних цілей у мене, звісно, багато, але я не люблю їх афішувати. Мені приємніше поступово працювати над собою та бачити результати своїх зусиль, ніж говорити про плани словами.
Історія Уляни Дронової – це приклад того, як захоплення, наполегливість, системні тренування і дисципліна приводять до великих перемог.
Бажаємо Уляні нових здобутків, стабільних результатів і впевненого руху вперед – як у спорті, так і в професійному житті.
Фото з архіву Уляни Дронової
