Допомога під час війни може бути від держави, від міжнародних фондів, від різних благодійних організацій, а може бути як-от у первинній профорганізації Жмеринського територіального управління філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця», де дружний колектив виробничого підрозділу від початку повномасштабного вторгнення об’єднався, щоб підтримувати один одного. Про колег-залізничників розповідає голова первинки Юрій КИШУК.

– Юрію, якщо згадувати минулий рік, перші дні повномасштабної війни, про що можете розповісти?

– Спочатку люди були розгублені і налякані, але вже наступного дня, коли один за одним йшли евакуаційні поїзди, постало питання забезпечення їжею як залізничників, які допомагали з евакуацією населення, так і самих пасажирів. Тому ми усім колективом почали привозити їжу на вокзал. Як-то кажуть, все, що було вдома, з особистих запасів.

На території підрозділу в кімнатах прийому їжі ми створили так званий штаб. Наші працівниці заздалегідь ліпили вареники, морозили їх, а я вже потім у спеціальних контейнерах підвозив це все на вокзал. Місцеві також допомагали: приносили бутильовану воду, домашні закрутки (компоти, овочеві та м’ясні консерви), варили каші. Люди навіть збирали особисті кошти, щоб перекрити якісь дрібні потреби, наприклад, той самий пластиковий посуд.

Коли прибували перші поїзди, а в них їхали жінки з дітьми зі сходу і півдня України, ми могли вже їх нагодувати та забезпечити водою. І навіть коли почали розміщувати перших переселенців у місцевих школах, ми й туди передавали їжу. Отакі у нас люди, великої душі.

– Зараз понад 10 тисяч залізничників у лавах Збройних Сил України. Чи є мобілізовані з вашого підрозділу? Якщо так, то як їм допомагає ваша профорганізація?

– Так, у нас на захист України стало 29 залізничників, з них одна жінка. Усіх їх було розподілено в різні частини і в різні регіони. Наш профком тримає з ними зв’язок. З профспілкових коштів закуповуємо усе необхідне відповідно до потреб, починаючи від балончиків від комарів до антен і підсилювачів сигналу для дронів. Це якраз був запит від розвідників з Херсонського напрямку. Приємно було потім отримати від 131-го окремого розвідувального батальйону подяку нашій первинці.

Також придбавали  розгрузки. До речі, спочатку їх взагалі ніде не можна було купити, тож навіть замовляли пошиття на дому. Загалом було закуплено шість розгрузок і плитоносок. Для мобілізованих залізничників ще закуповували тактичні рукавиці, кішки саперні, форму піксель, активні навушники, рюкзаки для переноски боєкомплекту РПГ, тепловізор, берці, термобілизну, сітки маскувальні (деякі навіть плели своїми руками), плівку поліетиленову та скоби для бліндажів, кирки, сокири, ломи,  лопати, термошкарпетки, білизну, зимові шапки, балаклави, рюкзаки-баули, плащі водонепроникні та ін. Також передали на фронт три ящики консервів тушкованого м’яса.

Узимку для військових наші працівники після робочого дня виготовляли окопні свічки. Попередньо скидалися грошима, і я закуповував необхідні матеріали. Тож близько 300 таких свічок вже відслужили нашим захисникам. 

– Ви допомагаєте мобілізованим залізничникам ще з 2022-го і продовжуєте це робити. Знаємо, що нещодавно ваш колектив допоміг з придбанням авта на фронт. Розкажіть про це і також про запити, які зараз надходять.

– Так, на початку цього місяця мікроавтобус Volkswagen Т4 вже прибув на передову під Бахмут і допомагає хлопцям виконувати бойові завдання. Наш дружний колектив, який налічує 300 осіб, швидко відреагував на потребу і ми зібрали частину грошей, решту – додали самі військові.

Взагалі, наш колектив – це одна велика родина. Ми швидко організовуємось і передаємо хлопцям закупки або поштою, або напряму тим, хто на кілька днів приїхав до рідних, а ще передаємо гостинці. От нещодавно колега, який служить, приїхав, щоб забрати одну коробку, а ми йому пів машини завантажили.

Що важливо, так це довіра один до одного. В нашій профспілковій організації ми постійно звітуємо колективу про використані кошти. Регулярно проводимо опитування, щоб усі працівники могли брати участь і знали, куди спрямовуються витрати. Ми допомагаємо також родинам, якщо хтось із близьких тяжко захворів. Отак і працюємо, так і згуртовуємось. Маємо підтримувати один одного. Ми ж залізничники.